Шепетівська громада попрощалася із Захисником України Олександром Романовим

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Шепетівська громада попрощалася із Захисником України Олександром Романовим

02 вересня 2025 р. 15:38

02 вересня 2025 р. 15:38

2 вересня 2025 року Шепетівка зупинилася у скорботі. На площі імені Тараса Шевченка громада проводжала в останню путь свого земляка — старшого солдата Олександра Володимировича Романова, який віддав своє життя на вівтар свободи й незалежності України.

Олександр Романов народився 9 жовтня 1989 року в Шепетівці у родині Людмили Дмитрівни та Володимира Федоровича. Єдиний син, улюбленець батьків, він змалку відзначався добротою, щирістю й спокійним характером. Навчався у загальноосвітній школі №3, після чого здобув фах електромонтера у Шепетівському професійному ліцеї.

У житті Олександр був працьовитим, скромним і врівноваженим. Любив риболовлю з батьком, допомагав у господарстві, знаходив радість у простих речах. Працював на складі оптової торгівлі «Галатея», де зарекомендував себе як надійний і відповідальний працівник.

Коли постала потреба стати на захист Батьківщини, він не вагався. У вересні 2023 року був мобілізований до лав Збройних сил України.

Навчався у Великій Британії, а після повернення служив у Чугуєві та Харкові. Виконував обов’язки такелажника взводу забезпечення, відповідав за продовольче, речове й технічне постачання.

Попри всі труднощі, завжди знаходив час і сили написати рідним коротке: «У мене все добре». Для матері ці слова ставали найбільшою розрадою та надією.

22 серпня 2025 року, на 36-му році життя, серце Олександра Романова зупинилося. На його телефоні залишилися невідправлені фотографії — усміхнений, у військовій формі, він дивився в об’єктив із тією добротою, що завжди жила в його серці.

Сьогодні громада схиляє голови перед його світлою пам’яттю. Він назавжди залишиться для рідних опорою, для друзів — щирим товаришем, для побратимів — вірним воїном, а для нашої громади— прикладом мужності та любові до своєї землі.

Вічна пам’ять і слава Герою!

Слава Україні!

Шепетівська міська рада