У громаді на Хмельниччині попрощалися із 64-річним капітаном ЗСУ

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

У громаді на Хмельниччині попрощалися із 64-річним капітаном ЗСУ

06 вересня 2025 р. 16:27

06 вересня 2025 р. 16:27

У Шепетівській громаді попрощалися з капітаном Юрієм Миколайовичем Спірідоновим, життя якого обірвалося 3 вересня.

Юрій Спірідонов народився 18 вересня 1960 року в місті Шепетівка в родині військовослужбовця. Після закінчення школи Юрій вступив до Хмельницького вищого артилерійського училища, яке успішно закінчив у 1981 році. Молодий офіцер проходив службу у Німецькій Демократичній Республіці.

Службовий шлях Юрія Миколайовича був непростим. Він пройшов через війну в Афганістані, з 1984 по 1986 рік перебував у провінції Кундуз. Після повернення додому продовжував службу, однак у 1990-х роках залишив армію. Оселившись у Хмельницькому, працював, займався підприємництвом, шукав себе у мирному житті.

Згодом знову став на захист держави: у 2017–2018 роках брав участь в обороні Горлівки, а у 2019-му підписав контракт із 24-ю окремою механізованою бригадою імені Короля Данила. Згодом через стан здоров’я був змушений залишити службу, але армія й побратими завжди залишалися в його серці.

Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році Юрій Миколайович без вагань став до лав 88-го батальйону територіальної оборони Шепетівки, де обіймав посаду командира мінометної батареї. Його побратими пам’ятають його як вимогливого, мудрого і водночас справедливого командира, який завжди стояв горою за своїх людей. Саме завдяки його досвіду офіцера та наполегливості було врятовано багато життів.

За сумлінну службу у грудні 2022 року Юрій Миколайович був нагороджений медаллю. Третього вересня 2025 року серце воїна перестало битися. Його життя було прикладом любові до України, відданості родині й честі військового.