Життя, обірвані війною: у Городку вшанували пам’ять Віктора Лаби та Романа Грабника

08 вересня 2025 р. 12:10

08 вересня 2025 р. 12:10

Вшанування пам'яті воїнів

8 вересня у центрі Городка вкотре вшановували пам’ять полеглих захисників. Цього разу — Віктора Лаби, який загинув 7 вересня 2023 року, та Романа Грабника, серце якого зупинилося 8 вересня минулого року.

Теплий осінній ранок. На площі Героїв Майдану городоччани розпростерли три стяги — один жовто-блакитний та два із зображеннями полеглих воїнів. Поруч стоять їхні рідні з букетами квітів. Хтось знімає захід на згадку, хтось тихо плаче, а хтось поринув у спогади — і хоч фізично присутній на площі, думками переноситься у далекий 2021 рік, коли війна здавалася далекою і ніхто навіть не міг подумати, що доведеться оплакувати рідну дитину, життя якої забрали воїни так званого «братнього» народу.

Звучить Гімн України. А далі — голос директорки Городоцького будинку культури Оксани Походонько, яка зачитує історії Віктора Лаби та Романа Грабника. Після цього рідні полеглих захисників несуть квіти до стели пам’яті «Це моє небо. Це моя земля».

— Дуже добре, що в нас організовують такі заходи пам’яті. Адже пройдуть роки, і люди, яких не торкнулася війна, можуть забути, якою ціною виборювався і виборюється кожен клаптик землі. Я завжди, коли приїжджаю в Городок у справах, беру участь у хвилині мовчання й зупиняюся, коли на площі згадують полеглих воїнів. З нашого села також загинуло кілька захисників. Наш обов’язок — закарбувати їхні імена в історії й ніколи про них не забувати, — сказала мешканка села Підлісний Олексинець Любов Фабіян.

Історія воїна Віктора Лаби

Віктор Лаба народився 22 червня 1975 року. Він був другою дитиною в сім’ї. Навчався в місцевій школі. Потім — у Лісоводському професійно-аграрному ліцеї на зварювальника. Пройшов строкову службу. Багато років працював різноробочим у різних містах України. Власної сім’ї не мав, тому весь свій вільний час витрачав на улюблених племінниць та племінників, для яких був не просто дядьком, а другим батьком — завжди уважним, щирим і турботливим.

Пам'ятне фото Віктора Лаби. Фото: Городок.City Автор: Маріанна Шкаврон

Коли росія розпочала повномасштабну війну, Віктор не залишився осторонь. Він добровольцем став до лав Збройних сил України. Отримав звання сержанта та був призначений командиром танка танкового батальйону однієї з військових частин. Майже два роки він стояв на передовій, боронячи країну та своїх рідних.

7 вересня 2023 року, під час боїв поблизу села Новопокрівка Пологівського району Запорізької області, Віктор загинув. Його життя обірвалося у танку, який згорів у бою. Йому було 48 років.

Довгих дев’ять місяців рідні чекали на повернення Героя. Мати до останнього вірила, що син живий. Однак сподівання виявилися марними. 7 червня 2024 року тіло воїна повернулося до рідної Лісогірки.

Прощання з воїном. Фото: Городок. City Автор: Маріанна Шкаврон

Прощатися з Віктором прийшли рідні, сусіди, друзі, однокласники й навіть ті, хто особисто його не знав. Люди вишиковувалися живими коридорами вздовж доріг, устеляли шлях квітами та не стримували сліз. У місцевому храмі відбулося поминальне богослужіння, після чого траурна процесія рушила на кладовище.

Історія воїна Романа Грабника

30 серпня 2001 року в селі Стара Пісочна на Хмельниччині народився Роман Грабник. Він був наймолодшим у родині, де ріс у любові батьків, трьох старших сестер та турботі бабусі й дідуся.

Пам'ятне фото Романа Грабника Фото: Городок. City Автор: Віра Лапа

У дитинстві Роман вирізнявся спокійною вдачею, добротою та товариськістю. У школі, де клас складався лише з восьми учнів, він проявляв лідерські якості та завжди приходив на допомогу друзям. Учителі й однокласники пам’ятають його врівноваженим, чуйним і надійним товаришем.

Після школи юнак багато працював, був старанним і працьовитим. Односельці згадують його як щирого хлопця, який завжди прагнув робити добро для інших.

У липні 2023 року, коли країна потребувала захисників, Роман ухвалив тверде рішення стати до лав Збройних сил України. Попри вмовляння рідних та старости села, він підписав контракт і після вишколу в Румунії служив в інженерно-саперному відділенні.

Загинув городоччанин 8 вересня у зоні бойових дій у Харківській області. Йому було лише 23 роки.

Прощання з воїном. Фото: Городок. City Автор: Віра Лапа

14 вересня 2024 року рідне село Стара Пісочна прощалося з Героєм. Дощовий ранок супроводжував траурну процесію від батьківського дому до храму, а далі — на цвинтар. Роман Грабник залишив у смутку дружину, батьків, трьох сестер, бабусю та дідуся.

Хмельницькі