Понад 7 місяців вважався зниклим безвісти: Нетішин попрощався з Героєм Іваном Бабійчуком

04 жовтня 2025 р. 00:07

04 жовтня 2025 р. 00:07

2 жовтня мешканці Нетішинської громади попрощалися з Героєм Іваном Бабійчуком. Захисник загинув 19 лютого 2025 року у важкому бою біля Єлізаветівки на Донеччині. Бійцю був 51 рік.

Іван Бабійчук народився в селі Прикордонна Улашанівка, що на Славутчині. Закінчив Хоняківську середню школу. Після проходження строкової служби в армії здобув професію інженера-механіка.

Служив у військовій частині з охорони ХАЕС спочатку на посаді стрільця, згодом механіком суднових систем. Певний час перебував за кордоном на заробітках.

У червні 2024 року Іван Бабійчук добровільно став до лав Національної гвардії, щоб боронити Україну. Військову підготовку пройшов за кордоном. Штаб-сержант Іван Бабійчук був старшим стрільцем відділення стрілецького взводу стрілецької роти в/ч 3055. Перебуваючи на передній лінії фронту, показав свої вміння та проявив неабияку мужність та хоробрість, за що був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України».

Понад 7 місяців військовослужбовця вважали безвісти зниклим. Ре­зуль­та­ти ек­спер­ти­зи, на жаль, під­твер­ди­ли най­страш­ні­ше…

Рідні здали зразки для ДНК-досліджень. Минуло понад 7 довгих болючих місяців очікування, але дива не сталося…

Воїн загинув 19 лютого 2025 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Єлізаветівка Покровського району на Донеччині. Захиснику був 51 рік.

Піс­ля по­над ро­ку не­ві­до­мос­ті та бо­ліс­но­го очі­ку­ван­ня, чо­тир­надця­ти мі­ся­ців на­дій та спо­ді­вань рід­них, які до ос­таннього ві­ри­ли у по­вер­нення, на­дій­шла скор­ботна звіс­тка.

Рідні, друзі, всі, хто знав Івана Бабійчука, характеризують його, як порядний, ого та Відповідальний, чуйний, товариський, працьовитий – саме таким він залишиться у пам'яті тих, хто його знав і поважав.

У

Сім’я; донька Аня, брат Петро, сестри Галина, Марія, Лариса з сім’ями.🇺🇦✅У складі Національної гвардії, штаб-сержант, старший стрілець, Іван віддано виконував бойові завдання. 19 лютого 2025 року в бою поблизу Єлізаветівки Донецької області він загинув за свободу й незалежність України. Довгі місяці родина чекала, здаючи зразки для ДНК-досліджень, але диво не сталося.

2 жовтня живим коридором, на колінах, схиливши голови в скорботі Нетішинська громада провела Героя у вічність. Рідні, близькі, друзі, побратими, керівництво громади, священнослужителі, містяни віддали шану полеглому воїну на площі перед будівлею виконкому міської ради.

Разом з нетішинцями в жалобній процесії схилили голови й жителі Ганнопільської громади, щоб розділити біль утрати та вшанувати пам’ять нашого земляка.

Панахиду за загиблим воїном відслужили священники храмів Православної церкви України та греко-католицької церки.

Відспівали полеглого захисника у Соборі Ікони Божої Матері "Неопалима Купина".

Поховали Героя з усіма військовими почестями на міському кладовищі.

Немає слів, якими можна було б полегшити біль втрати та висловити співчуття ; доньці Анні, брату Петру, сестрам Галині, Марії, Ларисі та усій родині. Нехай Господь дасть вам сили пережити це випробування.

Герої не вмирають, вони продовжують жити у наших серцях!

Хмельницькі