Як народжувалася школа №1: від гімназії до сучасного освітнього простору

19 жовтня 2025 р. 10:59

19 жовтня 2025 р. 10:59

2025 року Старокостянтинівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1 святкує свій поважний 60-річний ювілей! Шість десятиліть цей навчальний заклад розміщується у приміщенні по вулиці Острозького.

Як народжувалася школа №1 розповідає Світлана Сусугурова.

Хто в місті не знає місце знаходження школи №1. «На пологому березі річки Ікопоть височить триповерхова будівля – окраса міста» – писали місцеві газети 60 рр. ХХ ст.

До 1965 року школа №1 займала двоповерхове приміщення по вулиці Пушкіна 52 (наразі Захисників України) – будинок бувшої гімназії. Історія цієї школи сягає з 1921 по 1965 рр., коли в 1921 р. гімназія перетворена на соціально-економічну школу, через два роки стала семирічною трудовою, а в 1932 р. – середньою. Школа була трудова, де діти не тільки навчались, а й працювали, навіть під час канікул в колгоспі збирали врожай картоплі, в жнива в’язали на полі копи снопів. Учні впорядковували колишній гімназійний сад, обкопували дерева, раділи успіхам своєї колективної праці. Цей труд об’єднував колектив, привчав дітей до праці. В школі вчились діти не тільки різного соціального рівня, але й різних національностей, що не заважало їм товаришувати.

«Роки НЕПу внесли в учнівський колектив роз’єднання. Учні – діти заможних батьків, з середовища непманів, стали триматися відособлено від нас «обірванців». Вони добре одяглись, приносили з собою апетитні сніданки у вигляді булочок з шинкою, маслом, ікрою. Вони краще вчились, бо їм батьки наймали репетиторів. Ми, діти бідноти, ходили в школу в затрапезному вигляді. А як ми харчувались? Потрібно бачити з якою жадібністю, ми четвертокласники, спостерігали за трапезами непманської шкільної еліти під час великої перерви. Але коли приходилось побитись з яким не будь задиркуватим непманом… перемога завжди залишалась за худеньким забіякою» – пригадував випускник школи генерал-майор М.П.Ботін.

Цю школу закінчило багато жителів міста. Раїса Миколаївна Глущенко-Сусугурова (відомий в місті майстер по пошитті жіночого одягу) пригадувала, що вчилась в цій школі разом з Володимиром Голотою, «симпатичним кучерявим хлопцем», який згодом став відомим актором і театральним режисером Одеси. Цю школу закінчив майбутній актор, режисер Харківського театру Роман Черкашин.

Бурхливе шкільне життя перервала Друга світова війна, вчителі й учні школи винесли її весь тягар на собі. Після звільнення міста 9 березня 1944 р., всі учні й вчителі, які були в місті, взялись за відбудову школи: самі білили стіни, чистили кімнати, склили вікна, мили підлогу. Охоче допомагали школі чим могли батьки. І навчання скоро почалось. Не вистачало книг, зошитів, приладдя, іншого. Учні ділились тим, що було, а зошити робили самі з різного обгорткового паперу, газет. В 1947 р. заграв перший оркестр школи – керівник Первак Василь Абрамович.

Одразу після війни школа була єдиною в місті і нараховувала тоді 1200 чоловік, з яких 250 вихованці дитячого будинку. В школі було 36 класів, паралельних 1-4 було по 4-6. Навчались в дві зміни.

Згодом, з відбудовою Старокостянтинова, зросли нові приміщення, де розташувались школи – цукрозаводська №6 і №7 – сучасна №8. Частина учнів школи №1 була переведена у ці школи. А в 1964-65 рр. вирішено збудувати нове приміщення школи №1, по головній вулиці (Острозького) напроти стадіону: «в місті закладено фундамент для будівництва нової типової школи… будівництво велось активно, будівельникам допомагали учні, вчителі. Часто на будівельному майданчику можна було почути дитячий спів, дзвінкий сміх, працювали з задоволенням, не відчували втоми».

В 1965 році, 60 років тому, відбувся перехід вчителів і учнів школи №1 зі старого приміщення по вулиці Пушкіна (наразі Захисників України) в нове. Перед переходом в нове приміщення на подвір’ї старої школи відбулась урочиста лінійка. «Чути слова клятви – пам’ятати традиції школи: «Ми переходимо в нове приміщення продовжувати велику історію, множити славу «першої Старокостянтинівської» – сказав директор школи Олійник В’ячеслав Трохимович.

Олійник В’ячеслав Трохимович, директор школи з 1963 по 1975 рік

19 листопада 1965 р. – «ясний, святковий день, усміхнені обличчя присутніх. Під звуки учнівського оркестру, колона учнів і вчителів в супроводі жителів міста, попрямували до нового будинку. Ні, не будинку, а чудової казкової споруди, якої місто не знало» – писали газети. Свято відкрили представники влади району: голова Шимков М.Г. та секретар Сторожук І.Я., які привітали всіх з новосіллям, побажали творчих успіхів. Будівельники вручили символічний ключ директору школи. Під звуки маршу дітвора заповнила просторі класи. Будівельники, гості міста, батьки в актовій залі на 500 місць продовжили свято концертом художньої самодіяльності і виступів шкільного хору.

У новому будинку – 24 класні кімнати, 6 світлих рекреацій, спеціально обладнані кабінети, столова, буфет, спортивний зал. Вчителі і учні одразу полюбили свою школу. Весною 1966 р. всі разом посадили біля школи фруктовий сад, розбили квітники, обладнали територію кущами, декоративними деревами, обладнали спортивний і географічний майданчики. При школі запрацювали класи продовженого дня, шкільний кінотеатр, в якому щосуботи після уроків демонструвались художні та мультиплікаційні фільми.

З 1966-67 нвчального року в школі працює педклас по підготовці вихователів дошкільних закладів. За два роки випущено 67 вихователів. Школа займає перше місце в області по обладнанню та естетичному оформленню, одержала обласний вимпел за зразковий санітарний стан, тримає першість по району у художній самодіяльності, зборі металолому, має значні спортивні досягнення.

Пекач Леонід Володимирович, директор школи з 1975 до 2001 року

З роками у закладі розуміють, що вчорашня загальноосвітня школа не в повній мірі може створити ефективні передумови для задоволення освітніх потреб особистості. І уже тоді близько 40 років тому тут подбали про профілювання старшої школи. У структурі школи ІІІ ступеня працюють суспільно-гуманітарні, філологічні, природничі, природничо-математичні профільні класи. Поглиблено вивчаються англійська мова, математика, біологія, українська мова, історія України. Головне завдання, яке стоїть перед профільними класами, – підготовка на належному рівні випускників до вступу у вищі навчальні заклади.

На базі школи працював Відкритий Міжнародний університет розвитку людини “Україна”.

А фольклорний гурт “Подоляночка” заявив про себе на Всеукраїнських та Міжнародних фестивалях. На них він завоював лауреатство. В січні 2002 року йому присвоєно почесне звання “Народний художній колектив”. Репертуар “Подоляночки” – автентичний фольклор, пісні, танці та обряди, записані керівником колективу Куновською Тетяною Дантонівною та учасниками гурту з вуст старожилів Хмельниччини. Цікаво те, що одяг, в якому виступають з концертами маленькі співаки, теж автентичний. Вишиті сорочки та ткані спідниці – це робота народних майстринь кінця ХІХ – початку ХХ століть.

Жодне із міських свят не обходиться без зразкового танцювального колективу “Арабеск” (керівник Оксана Володимирівна Буєва), який працював на базі першої школи. У складі якого понад 80 хлопчиків та дівчаток, залюблених в танець.В репертуарі колективу народні та сучасні танці, що є засобом формування високої художньо-естетичної культури вихованців. За багаторічну та багатогранну працю танцювальному колективу “Арабеск” у листопаді 2002 року присвоєно звання “зразковий художній колектив”.

Хмельницькі