“FACE TO FACE” з театром

22 жовтня 2025 р. 13:40

22 жовтня 2025 р. 13:40

Підсумки фестивалю у Хмельницькому

Хмельницький з теплими обіймами вітав театри з різних міст України на театральному фестивалі камерних сценічних форм “FACE TO FACE”, що проходив з 8 по 12 жовтня. Протягом п’яти днів хмельничани та гості міста побачили сім різнопланових вистав. На сцені Хмельницького обласного академічного музично-драматичного театру імені М.Старицького, який став господарем і організатором події, зустрілися Київський академічний театр “Золоті ворота” з пластичною драмою “Украдене щастя”, Львівський академічний драматичний театр імені Лесі Українки з трагікомедією “Мій друг, чорний ельф”, Київський академічний обласний музично-драматичний театр імені П.Саксаганського з реаліті “Gastro Show”, Вінницький обласний академічний український музично-драматичний театр імені Миколи Садовського з виставою-викриттям “Ніч вовків”, Рівненський академічний український музично-драматичний театр з історією однієї сповіді “Брехня”, Житомирський академічний український музично-драматичний театр ім. Івана Кочерги з сучасною баладою “Безталанна” і господар фестивалю — Хмельницький театр з шекспіріадою “Тінь корони”. Серед учасників фестивалю хмельницький глядач вже знайомий з вінницьким та житомирським театрами, а от київський і львівський театри стали справжньою новинкою для публіки. Новацією цього фестивалю стала і співпраця театру ім. М.Старицького з Київським Національним університетом театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого, студенти якого проходили практику та інформаційно супроводжували всі театральні події.

Діана Бубнова:

Фестиваль “FACE TO FACE”, що проводиться вже втретє, став унікальним досвідом для місцевого глядача, адже у нього з’явилася можливість визирнути зі своєї театральної бульбашки та побачити різноманітність українського театру. Завдяки фестивалю вони могли познайомитися з різними видами театру — від класичного драматичного й пластичного до експериментального та перформативного. На сцені поруч існували камерні моновистави й ансамблеві постановки, де слово, рух, музика й світло поєднувалися в єдину художню мову. Такий контраст жанрів і підходів дав змогу відчути, наскільки багатогранним є сучасний український театр і як по-різному він говорить про людину, суспільство та емоції. Водночас фестиваль став чудовою нагодою для професійної театральної спільноти обмінятися досвідом, налагодити творчі контакти та окреслити можливі майбутні співпраці.

“ FACE TO FACE”, що в перекладі означає “обличчям до обличчя”, отримав таку назву саме через близькість актора та глядача. Вона дає можливість розгледіти кожну емоцію, реакцію та зрушення міміки як на сцені, так і зі сцени.

Катерина Ктітор:

Програма фестивалю вразила різноманітністю форм і тем. Кожен колектив привіз виставу, що пропонує власне бачення театру.

Відкривав фестиваль Хмельницький академічний театр ім. М.Старицького із моновиставою “Тінь корони”, яку створили режисер Юрій Чайка та Марина Бортник-Гулевата, що вигадала вишукану драматичну композицію за творами В.Шекспіра. Ця вистава стала справжнім одкровенням для місцевої публіки. Актор (Василь Шпунт), що міняв шекспірівські образи і маски, на сцені й у залі водночас ставив глядачам непрості питання про межу між особистістю і роллю, про внутрішню тінь, яку кожен носить у собі. Це був театр-сповідь, що стирав бар’єри між сценою і залом.

Київський театр “Золоті ворота” представив камерну версію класики — “Украдене щастя”. У постановці відомого режисера Івана Уривського знайомий текст перетворився на пластичний психологічний трилер: кожна подія, погляд, пауза у виставі набували ваги. Глядачі відзначали, що традиційна історія кохання і ревнощів звучить по-новому — як драма влади, залежності й морального вибору.

Львівський театр ім. Лесі Українки представив виставу “Мій друг, чорний ельф” за твором молодого українського драматурга Андрія Бондаренка, яка виявилася однією з найбільш зворушливих і несподіваних вистав фестивалю. Це сучасна автобіографічна драма про дружбу, втрату і пам’ять, про те, як війна змінює людей, але не здатна знищити людяність. Публіка місцями сміялась, пригадувала власну юність і молодість, часом гірко плакала. Ця вистава стала своєрідною терапією, можливістю поговорити про те, що болить і хвилює всіх нас у цей воєнний час.

Іншу полярну реакцію викликала провокативна вистава “GASTRO SHOW” Київського обласного театру ім. Саксаганського, за твором відомого патріарха розважального жанру, одесита Олександра Марданя. Одних ця вистава розсмішила, інших — збентежила, а дехто залишив залу в роздумах — що це був за театр, що за гра за межами дозволеного та несмаку. У будь-якому разі вистава викликала дискусію, змусивши замислитися над тим, чи має театр бути лише глибоким мистецтвом або може бути відвертою і ризикованою розвагою.

Вінницький театр ім. М.Садовського запропонував метафоричну постановку “Ніч вовків” за твором сучасного українського драматурга Олександра Вітра – своєрідний “вовчий детектив”, у якому актори намагалися грати людей-вовків. Через образи хижаків і тваринної природи розкривалися теми влади, інстинктів, людської сутності і те, наскільки далеко може зайти людина заради власних амбіцій.

Своє слово на фестивалі сказав і Рівненський театр із виставою “Брехня” — камерною психологічною драмою, що досліджує природу брехні та маніпуляції. За традицією Винниченка тут немає чіткого протиставлення добра і зла, антагоніст і протагоніст зливаються, залишаючи глядача, як і героїв класика, на роздоріжжі морального вибору.

Завершальним акордом фестивалю стала масштабна вистава Житомирського театру ім. І.Кочерги, яку, всупереч назві фестивалю, грали не в малій, а на великій сцені театру. Безсмертну класику “Безталанна” І.Карпенко-Карого головний режисер Наталія Тімошкіна перетворила на пластичну психологічну драму-баладу, в якій слово поступалося руху, пластиці та музиці. Тілесність і жест тут ставали мовою душевного болю, ревнощів і трагічної любові. Хмельницька публіка сприйняла виставу з особливим захопленням, і це недивно, бо нечасто можна зустріти на наших сценах таку щирість, буйну енергію та майстерність акторів.

Софія-Стефанія Турчинська:

Фестиваль “FACE TO FACE” став яскравим свідченням того, що український театр сьогодні живе, шукає, експериментує та сміливо говорить із глядачем. П’ять днів театрального марафону подарували публіці не лише різноманіття жанрів і форм, а й показали, наскільки багатогранним і живим є сучасний український театр, як по-різному він може говорити про людину, її почуття, страхи й надії. Такі фестивалі нагадують, що театр — це не лише мистецтво, а й спосіб водночас побути глядачам всім разом, і наодинці з театром, відчути підтримку у воєнний час, коли всім так необхідні віра і надія. Саме тут ми маємо можливість на мить забути про реальність та опинитися обличчям до обличчя із собою, своїми переживаннями та сценою. Маємо надію, що театр допомагає глядачам віднайти рівновагу і сили жити далі заради тих, кого він любить.

Хмельницькі