З полеглим сержантом Володимиром Розборським прощалися під трек групи Scorpions

23 жовтня 2025 р. 19:19

23 жовтня 2025 р. 19:19

23 жовтня Шепетівка знову проводжала земляка в останню земну дорогу. Головний сержант Розборський Володимир Валерійович віддав своє життя за те, щоб його діти не знали жахіть війни і жили під мирним небом.

Володимир Розборський народився 21 квітня 1978 року у місті Вінниця, у родині Валерія Станіславовича та Марії Альгімантасівни. Володимир мав сестру Марію та брата Олега. З дитинства проявляв неабияку допитливість, щирість і творчі здібності. Навчався у Вінницькій загальноосвітній школі №18, де зарекомендував себе як активний і товариський учень. Юний Володимир мав багато захоплень: відвідував гурток альпіністів, займався танцями у народному ансамблі танцю «Барвінок», грав на гітарі та співав — мав гарний, теплий голос. Писав вірші, які навіть друкували у місцевій газеті.

Після закінчення школи Володимир вступив до професійно-технічного училища №7 у Вінниці, де здобув спеціальність маляра- штукатура 3-го розряду.

У 1996-1998 роках проходив строкову військову службу у Львівській області. Саме тоді сформувався його характер — відповідальний, витривалий, мужній. Після служби юнак повернувся до рідного міста, де почав працювати за спеціальністю.

На початку 2000-х Володимир переїхав до Шепетівки, де розпочав новий етап свого життя. Тут він познайомився з Наталею, з якою згодом створив сім’ю. Разом вони виховували двох дітей — доньку Катерину та сина Мирослава. Чоловік мав також сина від першого шлюбу — Дмитра, який зараз захищає Україну в лавах Збройних Сил.

За професією Володимир був будівельником, справжнім майстром своєї справи. Працював якісно й сумлінно, тому був знаним і шанованим серед колег та містян. Дружина з любов’ю згадує:

«У його руках усе горіло… Все, за що брався — усе виходило ідеально».

Він власноруч ремонтував свій будинок, облаштовував майстерню, мав безліч планів і мрій — усе для добробуту своєї родини.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, чоловік, без вагань, став до лав захисників України. Завдяки гарній військовій підготовці був відправлений до Рівненської області, де служив інструктором у навчальному центрі. Згодом брав участь у бойових відрядженнях на схід, де займався будівництвом бліндажів та облаштуванням доріг. Пізніше Володимира перевели ближче до бойових позицій, де він виконував вже бойові завдання.

Мав позивний «Смайлик» — за добрий характер, почуття гумору й уміння підтримати побратимів навіть у найважчі хвилини. Він був справедливим, відвертим і щирим, не терпів фальші. Міг і пожурити, і пожартувати і, коли мав настрій – смачно нагодувати товаришів. Під час служби Володимир отримав декілька контузій, проте щоразу повертався до строю.

Коли приїздив у відпустку або на лікування, любив бувати на малій батьківщині дружини — у селі Марківці. Там, серед природи й рідних людей, він знаходив спокій для душі.

Багато часу проводив з дітьми: навчав сина керувати автомобіле, мріяв про їхнє щасливе майбутнє.

Останній раз Володимир виходив на зв’язок із родиною 9 грудня 2024 року, повідомивши, що вирушає на завдання. Потім зв’язок обірвався… Рідні шукали будь-яку звістку — через побратимів, волонтерів, соціальні мережі.

17 грудня надійшло повідомлення, що Володимир Розборський зник безвісти. Надія не згасала ні на мить, але згодом з’ясувалося: воїн загинув 14 грудня 2024 року, виконуючи бойове завдання у Суджанському районі Курської області.

Як і заповідав Захисник, прощалися з ним під трек групи «Скорпіонс», творчістю якої він захоплювався.

Душа Володимира Розборського відійшла у вічність, залишивши на землі світло любові, мужності й доброти. Наш обов’язок – щоб це світло не згасало, а жило у наших серцях, та пам’ятати всіх, хто віддав життя за Україну.

Герої не вмирають!

Шепетівська міська рада

Фотогалерея

• Коментарі
• Увійти

  • Цей сайт
  • Google
• Зареєструватися

• Цей сайт
• Google

Будьте першим, хто залишить коментар.

Хмельницькі