Як на Хмельниччині переходили з возів на автомобілі: історія перших доріг і ДТП краю

08 листопада 2025 р. 10:13

08 листопада 2025 р. 10:13

Ще трохи більше століття тому на Поділлі не було жодної дороги з твердим покриттям. Між селами тягнулися ґрунтові шляхи, якими люди пересувалися гужовим транспортом, а багнюка навесні чи восени часто перетворювала подорож на справжнє випробування.

Непрохідні тракти

У середині XIX століття всі дороги Поділля поділялися на поштові тракти та торгові шляхи. Поштові вважалися державними й утримувалися коштом «натуральної повинності» — мешканці сіл мусили безоплатно ремонтувати дороги, мости й греблі.

Головні поштові тракти пролягали з Кам’янця-Подільського до Царства Польського, Бессарабії, Житомира, Києва та Херсонщини . Але всі ці важливі для торгівлі дороги були звичайними ґрунтовими шляхами, які ставали непрохідними після дощу.

Бували випадки, коли десятки возів застрягали у болоті на кілька днів — доки селяни не витягували їх волами. Через це зривалися ярмарки, затримувалася доставка товарів до прикордонних митниць.

Перше подільське шосе

Потреба у надійних дорогах стала нагальною, і наприкінці XIX століття почалося шосейне будівництво. Найпершим великим проєктом стало шосе Проскурів — Кам’янець-Подільський — Ісаківці , яке зводили державним коштом.

Ідею дороги вперше озвучив у 1870 році подільський губернатор Іван Мещерський. Проте через бюрократію та нестачу грошей будівництво розпочали лише у 1887-му.

Уже в 1892 році шосе довжиною понад 120 верст було здане в експлуатацію — перша дорога з твердим покриттям на Поділлі!

Попри це, у 1897 році з 3800 верст подільських шляхів лише 286 були шосейними .

Автомобілі приходять на Поділля

Поява автомобілів на початку XX століття стала справжньою сенсацією. Спершу це була розкіш для багатіїв: авто коштувало 3–7 тисяч рублів.

Першим автомобілістом на Поділлі став граф Юзеф-Миколай Потоцький з Антонін. Він придбав американський Oldsmobile , а пізніше — французький La Buire , Berliet і навіть італійську Itala . Машини зберігалися у спеціальному гаражі, збудованому у стилі старонімецької вілли.

Поступово автомобілі почали з’являтися в державних і військових установах. Перші автівки виїхали на вулиці Кам’янця-Подільського, Проскурова і Старокостянтинова вже на початку 1900-х.

На початку XX ст. почали поширюватись міжміські вантажопасажирські автоперевезення, розповсюдження яких дещо стримувала мала кількість шляхів з твердим покриттям, придатних для пересування автомобілів.

Зокрема, придатною для регулярного автосполучення на території Подільської губернії була лише шосейна дорога Ісаківці (митниця) – Кам’янець-Подільський – Проскурів – Старокостянтинів (Волинська губ.), а також декілька під’їзних шляхів від міст та містечок до залізничних станцій. Отож, саме по цих дорогах стали здійснюватися перші авторейси, організацією та експлуатацією яких займались приватні підприємці.

Перші правила руху і перші ДТП

З поширенням автомобілів виникла потреба в правилах. У 1911 році Кам’янець-Подільська міська управа ухвалила «Обов’язкову постанову про порядок їзди на автомобілях». Вона містила 24 пункти — серед них обмеження швидкості до 10 верст на годину у місті та заборону залишати автомобіль без нагляду.

Втім, навіть за таких обмежень аварій уникнути не вдавалося.
Так, 29 листопада 1919 року на Новому мості в Кам’янці-Подільському зіткнулися два авто. Ніхто не загинув, але впав один проліт парапету.

А от перша смертельна ДТП на Поділлі сталася у 1913 році в селі Ружична (нині мікрорайон Хмельницького): омнібус, попередник автобуса, збив на смерть трирічного хлопчика Прокопа Дармограя.

За матеріалами публікацій інтернет-видань та історика і краєзнавця Сергія Єсюніна .

Модератор

Хмельницькі