У селі Пашуки в останню дорогу провели захисника Нечипорука Валерія Васильовича

17 листопада 2025 р. 19:29

17 листопада 2025 р. 19:29

17 листопада 2025 року у Судилківській громаді зі скорботою та болем у душі в останню земну дорогу провели Героя - Захисника рідної землі, сержанта батальйону управління однієї з військових частин, жителя села Пашуки, Нечипорука Валерія Васильовича.

Нечипорук В.В. народився 22 листопада 1995 року у селі Пашуки, був єдиною дитиною у батьків. Тут, у мальовничих Пашуках, пройшло дитинство Валерія. Зростав доброзичливим, щирим, ввічливим, відповідальним, чуйним юнаком.

Як і більшість хлопців шкільного віку, любив спорт, цікавився технікою. Тож після завершення навчання у Городищенській школі вступив до Хмельницького вищого професійного училища, де здобув професію автомеханіка. Знання, здобуті в училищі, пізніше дуже знадобилися у Його трудовій діяльності.

Після училища Нечипорук В.В. спочатку влаштувався на роботу у службу охорони Корпорації «Сварог Вест Груп», з часом працював трактористом. Керівництво і колеги по роботі поважали Валерія за відповідальне ставлення до виконання обов’язків, надійність, доброту, підтримку ближнього, цінували товариськість та дружелюбність молодого чоловіка.

Позитивним, надійним, добрим, люблячим сином, чоловіком і найкращим у світі татком був Валерій Васильович у сімейно - родинному колі. Завжди допомагав мамі, дружині, спішив на допомогу рідним, близьким.

Найбільше щастя чоловіка – Його донька Валерія, Він просто обожнював свою красуню,боготворив її, свою кровиночку. Востаннє, перебуваючи три дні вдома, татко влаштував для донечки та своїх хрещеників справжнє свято з дитячими іграми та розвагами. Дітвора була щаслива. А ще подружжя Нечипоруків мріяли про сімейну подорож до Закарпаття - про подарункову подорож донечці на день народження. На жаль, чорним розчерком і мрії, і плани сім’ї перекреслила страшна війна…

1 лютого 2023 року Нечипорук В.В. був призваний на військову службу під час мобілізації Шепетівським РТЦК та СП. Хоробрий, відважний, оборонець, вірний побратим героїчно захищав від ворога українські території на Сумщині, Донеччині, Запоріжжі, брав участь у бойових діях у Курську.

Валерій Васильович - старший технік роти управління батальйону управління однієї з військових частин, відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, загинув 9 листопада 2025 року в районі одного з населених пунктів Краматорського району Донецької області. Великий патріот рідної землі за мир в Україні, за кожного з нас, віддав найдорожче - своє життя.

22 листопада Герою – Захиснику мало би виповнитися 30…

Клята війна забирає найкращих. Щемить душа, серце рветься від болю, сльозами найрідніших та найближчих людей, сльозами всіх, хто сьогодні прийшов провести Героя – Захисника, сльозами твоїми, рідна згорьована, але нескорена країно. Непоправна втрата для родини, для громади, болюча незагойна рана.

Сьогодні Валерій Васильович востаннє побував на земних гостинах у рідній домівці у рідних Пашуках. Провести Захисника до місця останнього спочинку прийшли побратими - військовослужбовці, представники духовенства, представники місцевої влади, жителі громади, друзі і всі, хто знав Валерія Васильовича. Односельці зустріли Захисника та провели в останню дорогу живим коридором Шани. Плакали всі, бо болить і боліти не перестане…

Поховали Нечипорука В.В. в селі Пашуки з усіма військовими почестями.

Розділяємо горе родини загиблого Захисника, низько схиляємо голови у глибокій скорботі перед вічною і світлою памʼяттю Героя-Захисника України. Світлий спомин про мужнього Захисника України, великого життєлюба і патріота Нечипорука В.В. назавжди залишиться в наших серцях. Він наближав нашу перемогу!

Слава і Шана Герою України!

Вічна пам’ять…

Розпорядженням Судилківського сільського голови 17, 18, 19 листопада 2025 року оголошено Днями жалоби на території громади.

Фотогалерея

• Коментарі
• Увійти

  • Цей сайт
  • Google
• Зареєструватися

• Цей сайт
• Google

Будьте першим, хто залишить коментар.

Хмельницькі