На Шепетівщині провели у засвіти захисника Онищука Юрія Ігоровича

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

На Шепетівщині провели у засвіти захисника Онищука Юрія Ігоровича

23 грудня 2025 р. 18:46

23 грудня 2025 р. 18:46

19 грудня 2025 року відбулося прощання з загиблим захисником Онищуком Юрієм Ігоровичем в його рідному селі Малий Правутин Шепетівського району. Про це повідомили у Берездівській громаді.

10 грудня 2025 року Юрій Ігорович, відданий військовій присязі на вірність Українському народу, помер під час лікування у Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» міста Київ.

Народився 15 березня 1991 року у селі Малий Правутин. Тут він виріс, пішов до школи, зробив свої перші кроки у доросле життя, працював, любив своїх рідних понад усе.

У 1997 році Юра пішов до 1-го класу Малоправутинського НВК, який закінчив у 2008 році. Навчався в Київському університеті харчової промисловості на електромеханічному факультеті.

22 липня 2022 року Юрія мобілізували до лав ЗСУ. Проходив військову перепідготовку за кордоном в Британії, Польщі, Німеччині. Він служив мужньо й відповідально, виконуючи свій військовий обов’язок. Проявляв дисциплінованість, витримку та стійкість, з повагою ставився до побратимів, завжди був поряд, коли потрібна була допомога чи підтримка.

Юрій входив до складу 47-ої окремої механізованої бригади «Маґура» військової частини А4699. Він завжди знав, що захищає найдорожче – свою родину, свій дім, свою землю.

У спогадах рідних та знайомих він назавжди залишиться як, люблячий син, брат, хороший вірний друг, без якого важко уявити теплі зустрічі й спільні розмови. Його знали як людину, яка завжди приносила радість у будь-яку компанію. Він любив життя.

Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини, та нехай добрий, світлий спомин про захисника стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав його, любив і шанував. Його любов житиме у серцях тих, хто його знав.

Вічна слава і шана Герою!