Вдихав життя в ікони: славутчани провели у вічність захисника Ярослава Ліпського

09 січня 2026 р. 17:33

09 січня 2026 р. 17:33

Знову Україна втратила одного зі своїх найкращих синів, який віддав найцінніше – своє життя за нашу свободу. Сьогодні, 9 січня, Славутська громада провела в останню путь нашого земляка, Героя, солдата Ліпського Ярослава Анатолійовича.

Ярослав народився 14 січня 1992 року у селі Лисинці Старокостянтинівської громади Хмельницької області. Навчався у загальноосвітній школі № 2 міста Славути.

За життя наш Герой був надзвичайно талановитою, світлою людиною. Працював майстром будівельних робіт, він мав золоті руки.

Наш Герой не боявся труднощів. Там, де інші опускали руки і казали, що це кінець, він стверджував, що це лише поворот, і стрімко підіймався, йшов вперед попри всі перешкоди. Він любив життя, любив природу, цінував кожну мить так, як мало хто вміє.

Коли Батьківщина покликала, він без вагань став на її захист. Призваний за контрактом у травні 2024 року, він служив солдатом у лавах 5-ї окремої штурмової Київської бригади (військова частина А4010). Тієї самої бригади, що пройшла через пекло боїв за Лисичанськ та Бахмут.

На передовій його характер розкрився ще більше. Його патріотизм, прагнення справедливості та незламна віра в Перемогу назавжди залишаться прикладом для всіх. До останнього подиху він залишився вірним військовій присязі та рідній землі.

Із глибоким сумом ми згадуємо той день – 30 липня 2024 року, коли Ярослав зник безвісти під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району на Донеччині. Ці довгі, нестерпні рік і майже шість місяців рідні жили надією, вірили і шукали його, надіялись хоч на якийсь шанс.

На жаль, найгірші побоювання підтвердилися: Ярослав загинув у тому жорстокому бою.

Він був не просто хорошою людиною. Він був дбайливим сином для своєї мами Лідії Василівни, люблячим батьком для донечки Софії, найнадійнішим братом. Трудолюбивий, щирий, добрий, він залишив по собі тільки найтепліші спогади.

Ярослав мав рідкісний дар – вдихати життя в ікони, вкладати в кожну лінію, кожен завиток частинку своєї душі та безмежної любові. Одна з його робіт тепер оберігає його рідних, нагадуючи про тепло його рук і велич духу. Це не просто ікона – це жива пам’ять про людину, чий земний шлях обірвався на фронті, але чия віра і талант тепер вічно сяють у цьому образі.

Він не встиг долюбити, дожити, обійняти рідних. Але він встиг зробити більше, ніж багато хто за все життя – захистити нашу свободу ціною власного життя.

Сьогодні ми провели його в останню путь, усвідомлюючи, якою високою ціною Україна бореться за своє існування. Ярослав став нашим невидимим щитом, нашим янголом-охоронцем.

Міський голова, виконавчий комітет, депутати Славутської міської ради та вся Славутська громада висловлюють щирі співчуття рідним та близьким українського Воїна.

Нестерпний біль втрати та безмежна любов назавжди залишаться в серцях рідних. Ми схиляємо голови перед подвигом Воїна.

Вічна пам’ять і слава Захиснику України Ярославу Ліпському!

Слава Україні! Героям Слава!

Пресслужба Славутського МВК

Фотогалерея

• Коментарі
• Увійти

  • Цей сайт
  • Google
• Зареєструватися

• Цей сайт
• Google

Будьте першим, хто залишить коментар.

Хмельницькі