Вони загинули в один день: Городоцька громада згадала Богдана Дикунця та Геннадія Пастущина

16 січня 2026 р. 14:00

16 січня 2026 р. 14:00

Вшанування памʼяті Героїв

16 січня — день смутку та скорботи у Городоцькій громаді. Саме цього дня три роки тому обірвалося життя двох наших захисників — Богдана Дикунця та Геннадія Пастущина. У річницю їхньої загибелі земляки вшанували памʼять воїнів на площі Героїв Майдану.

Спомин Богдана Дикунця та Геннадія Пастущина Фото: Городок.Cіty Автор: Наталія Попович

Захід памʼяті розпочався після загальнонаціональної хвилини мовчання. Традиційно на сходах адмінбудівлі міської ради розгорнули стяги з портретами Героїв та великий Державний прапор України. Пролунав і аудіозапис, у якому добре знайомий городоччанам голос директорки Городоцького будинку культури розповів присутнім історії життя захисників.

— На жаль, війна не закінчилася і наша акція, яку ми запровадили рік тому, буде продовжуватися. Це дуже важливо для нас, городоччан, щоб ми розуміли і не забували, що війна є, є горе, є біда. Тож ми маємо бути єдиними та підтримувати один одного, щоб не здаватися і бути сильними, — сказала Оксана Походонько. — І приємно, що навіть у такий сильний мороз на спомин прийшло багато людей.

Історія Богдана Дикунця

Богдан Дикунець народився 28 січня 1971 року на Городоччині. Зі слів рідних, мати покинула його в ранньому дитинстві. З чотирьох до десяти років він проживав із бабусею та дідусем у селі Скіпче, а згодом разом із батьком переїхав до Казахстану. Після закінчення школи повернувся в Україну та вступив до Балинського вищого професійного училища.

Після служби в армії одружився й разом із сім’єю проживав у селі Завадинці. Працював за кордоном різноробочим, будівельником, електриком. У вільний час любив рибалити.

— Він був дуже хорошим сім’янином. Разом із дружиною виховав двох дітей — сина і доньку. Встиг побавити трирічного онука. А в червні 2022 року пішов до лав Збройних сил України захищати Батьківщину від загарбників, — розповідає Ірина Ковальчук, троюрідна сестра полеглого воїна.

Прощання з Богданом Дикунцем Фото: Городок.City Автор: Маріанна Шкаврон

Востаннє Богдан Дикунець приїжджав додому на Різдво, а вже 16 січня 2023 року його серце перестало битися. Він загинув під час виконання бойового завдання у місті Оріхів Запорізької області. Домовину з тілом полеглого Героя земляки навколішках зустрічали 21 січня, похоронна процесія відбулася наступного дня. Поховали захисника у селі Завадинці.

Історія Геннадія Пастущина

Геннадій Пастущин народився 12 жовтня 1986 року в селі Жищинці. Згодом разом із сім’єю переїхав до Волочиська, де закінчив школу та працював в одній з аграрних фірм. Також проходив військову службу в зоні АТО.

— Хлопцем Геннадій дуже любив спорт і грав на гітарі. Коли разом із братом Костянтином проходив військову службу в Кам’янці-Подільському, бабуся возила йому гітару з села, щоб він міг грати на концертах. Свою другу половинку він зустрів у Жищинцях, де у них народився син Ілля. З початком повномасштабної війни Геннадій добровільно поповнив лави ЗСУ , — розповідає Наталія Пилипчук, директорка Жищинецького сільського будинку культури.

Прощання з Геннадієм Пастущиним

16 січня 2023 року внаслідок бойових дій у місті Оріхів Пологівського району Запорізької області серце молодшого сержанта Геннадія Пастущина зупинилося. Попрощалися з воїном 23 січня 2023 року в його рідному селі. Тепер йому назавжди 36 років.

Хмельницькі