«Для нас важливо, щоб його пам’ятали». У Городку родинам загиблих воїнів вручили посмертні нагороди

17 січня 2026 р. 21:20

17 січня 2026 р. 21:20

Посмертні нагороди

У Городоцькій громаді родинам полеглих захисників України вручили державні нагороди. Орденами «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) нагороджено чотирьох військовослужбовців.

Вони мовчки сиділи в залі міської ради, стискаючи руки та дивлячись в одну точку перед собою. У цій тиші не було спокою — лише біль, який не вміщується в слова, і важке очікування миті, коли прозвучать імена тих, хто вже ніколи не повернеться. За кілька хвилин рідним загиблих воїнів мали вручити посмертні нагороди — відзнаки, за якими стоять життя їхніх синів, чоловіків, батьків.

— Воїни, яких ми сьогодні вшановуємо — Герої. І не лише нашої громади, а національні Герої, — сказала голова Городоцької громади Неоніла Андрійчук. — Обов’язок кожного наступного покоління — пам’ятати слова гімну, які для них стали реальністю: «Душу й тіло ми положим за нашу свободу». Вони справді поклали за нашу свободу свої життя.

Нагороди до Городка привезли перший заступник голови РДА Валерій Черватюк разом із підполковником Хмельницького районного ТЦК та СП Володимиром Марусієм. Згідно з Указами Президента України, за особисту мужність і самовіддані дії орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) нагороджено військовослужбовців Микиту Вишневського, Марка Васермана, Віктора Дузяка та Сергія Ящука. Спільно з представниками Городоцької громади 16 січня державні нагороди передали родинам полеглих Героїв України.

Валерій Черватюк Фото: Городок.Сity Автор: Наталія Попович

— Щоразу у такі хвилини дуже важко підібрати слова, адже всі люди різні. Комусь потрібні слова підтримки, комусь — співчуття, а комусь, навпаки, краще нічого не казати, бо кожне слово ранить серце, — зазначив Валерій Черватюк. — Але в будь-якому разі хочеться хоча б найменшим, найм’якшим словом підтримати й показати рідним, що вони не самі, що поруч є люди і є підтримка.

— Кажуть, що герої не вмирають — вони йдуть на небо. І ми маємо зробити так, щоб пам’ять про них жила не лише в серцях дітей, родин і дружин, а була закарбована в генетичному коді нації, — сказав Володимир Буреш, начальник Другого відділу ТЦК та СП . — Тож обов’язок кожного з нас — навіть тих, хто ніколи особисто не знав цих героїв, — пам’ятати їхні вчинки, силу духу та героїзм. Адже агресію, особливо таку підлу, завжди потрібно зупиняти. На жаль, зупиняється вона жертовністю найкращих — найдобріших, найсміливіших і найвідданіших людей нашої держави.

Володимир Буреш Фото: Городок.Сity Автор: Наталія Попович

Пам'ять про Героїв

Після офіційної частини заходу слово взяли ті, для кого ця втрата стала особистою й непоправною. Рідні загиблих воїнів говорили про своїх синів, чоловіків, братів і батьків з болем, який неможливо приховати. У кожному їхньому слові звучала пам’ять та любов.

Вероніка, донька загиблого Віктора Дузяка Фото: Городок.Сity

— Тато був дуже добрим. Я не знаю в житті добрішої людини. Часто кажуть, що під час служби люди змінюються, але це не про нього. Він як був світлим і добрим, таким і залишився. Дякую за вшанування пам’яті, дякую за орден. Для нас важливо, щоб його пам’ятали, — сказала донька загиблого Віктора Дузяка Вероніка.

Галина, мати загиблого військового Сергія Ящука Автор: Городок.Сity

— Син у нас був відважний хлопець, дуже слухняний і працьовитий, — поділилася мати загиблого військового Сергія Ящука Галина. — Його дуже цінували дружина і діти. Коли пішов на війну, показав себе гідно — як справжній чоловік. Хоч нам зараз надзвичайно важко про це говорити, але я щиро вдячна всім людям — волонтерам і військовим, які допомогли знайти й повернути додому тіло мого сина. Пошуки тривали два місяці, це був дуже тяжкий час. Ми шукали його всюди. І за те, що нам таки вдалося його поховати я буду вдячна цим людям завжди.

Фото: Городок.Сity

— На душі вже три роки важко. Він був нашою підтримкою, нашим порадником, нашою допомогою, — сказала сестра загиблого Марка Васермана Світлана. — Чудовий сім'янин був, батько, дідусь, дядько. Ми надіємося, що пам'ять про нього завжди буде в серцях наших односельчан. І він завжди буде з нами.

Орден «За мужність» III ступеня — це одна з найпочесніших державних нагород України, яку вручають за виняткову хоробрість у ситуаціях, де життя висить на волосині. Заснований у 1996 році, цей орден став символом героїзму, особливо під час війни, коли тисячі військових і цивільних отримали його за подвиги на фронті чи в рятувальних операціях. У перші роки незалежності орден вручали переважно за мирні подвиги — рятування людей від пожеж чи аварій. Але з початком агресії росії у 2014-му фокус змістився на військових.

Ордени Фото: Городок.Сity Автор: Наталія Попович

Хмельницькі