«Банка каші з рідної школи в окопі»: як Городоцький ліцей №1 підтримує своїх випускників на фронті

25 січня 2026 р. 16:15

25 січня 2026 р. 16:15

Привіт з дому

— Ми сиділи в окопі, я відкрив коробку з передачею й побачив знайому наклейку «Городоцький ліцей №1», — усміхається військовий Олександр, випускник цього ж закладу. — Там була банка каші. Домашньої. Відкрив — і ніби на мить повернувся у дитинство. Втома відступила, а на душі стало тепліше. Бо розумію: про мене пам’ятають. Але разом із теплом дому ми отримали й іншу дуже потрібну допомогу — зарядну станцію, яка дозволяє тримати зв’язок і працювати з технікою, а також протидронові засоби. Тому зазначу, коли знаєш, що тил поруч, стає легше стояти.

Посилки для захисників Фото: Городоцький ліцей №1

Такі історії для місцевих освітян — найкраща подяка. Адже поки на передовій захищають країну їхні колишні учні, тут, у тилу, вони працюють, щоб підтримати захисників. І працюють навіть тоді, коли школярі на канікулах.

«Поки діти відпочивають, ми працюємо для фронту»

На шкільному подвір’ї — тиша. Зимові канікули. У класах не чути дитячих голосів, коридори спорожніли. Та варто зазирнути до їдальні Городоцького ліцею №1 — і стає зрозуміло: школа живе. Просто іншим ритмом. Тут гамірно, тепло, пахне смаженою цибулею. За столами — вчителі. У фартухах, з ножами, каструлями, банками. Сьогодні тут знову роблять кашу з м’ясом для фронту.

— Для дітей канікули — це відпочинок. Для нас — час активної волонтерської роботи, — розповідає директорка ліцею Світлана Станиця, не відволікаючись від процесу.

Цей епізод — лише одна сцена з багаторічної історії волонтерства, яке стало невід’ємною частиною життя Городоцького ліцею №1 ще з 2014 року.

Волонтерська діяльність у ліцеї розпочалася 11 років тому, коли допомога фронту була новим досвідом і для освітян, і для суспільства загалом. З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році ліцей став справжнім волонтерським хабом. Тут готують м’ясні консерви й каші, печуть смаколики, виготовляють сухі сніданки, квасять капусту та огірки, плетуть маскувальні сітки, збирають кошти на техніку для військових.

— Ми стараємося допомагати Збройним силам України, чим можемо: грошима, продуктами, своєю працею — солимо сало, робимо тушонки. І продовжуємо це робити, адже хлопці воюють, захищають наш спокій, і ми дуже раді їм допомогти, — продовжує Неля Сіра, заступниця директорки ліцею.

Фото: Городок.City Автор: Наталія Попович

Репортаж із волонтерського цеху

Відтак, щойно настають канікули або з'являється інша нагода, їдальня ліцею перетворюється на імпровізований цех. За день тут можуть переробити не одну сотню кілограмів м’яса та сала і десятки кілограмів крупи. Все залежить від кількості закупленої провізії.

— Придбати продукти нам допомагають волонтери, самі збираємо кошти, а також небайдужі місцеві жителі радо відгукуються на ініціативи, — розповідає Валентина Перець, вчителька Городоцького ліцею №1. — Також ми збираємо кошти під час благодійних шкільних ярмарків та численних акцій. Ми завжди активні.

Фото: Городок.City Автор: Наталія Попович

Уже два роки допомагає колективу Городоцького ліцею закривати консервацію Михайло Мельник. Чоловік змайстрував спеціальний ключ і, як тільки вчителі кажуть, що є робота, — відразу на місці.

— У 2024 році ми почали закривати консерви не в скляні банки, а в жерстяні, — каже Михайло Федорович, дідусь учениці першого ліцею. — Це набагато краще для солдата — він спокійно може покласти кашу чи тушонку в рюкзак і не хвилюватися, що банка розіб’ється.

Фото: Городок.City Автор: Наталія Попович

У підсумку за майже чотири роки повномасштабної війни Городоцький ліцей №1 передав на фронт десятки тисяч банок каш, тисячі сухих сніданків, тонни сала, овочів, домашньої консервації, меду й усіляких смаколиків.

— Коли отримую посилку від рідної школи, мені надзвичайно приємно, — розповідає Вадим, випускник ліцею, який нині виконує завдання на Сумському напрямку. — Бо коли відкриваю пакунки зі смаколиками, від них пахне підтримкою й любов’ю, а найголовніше — домом і теплом. Думаю, такі відчуття знайомі не лише мені, а кожному військовому, який зараз тут. Приємно усвідомлювати, що вчителі й учні пам’ятають про своїх випускників, які сьогодні перебувають на сході країни. Щиро дякую за ці пакунки і за те, що пам’ятаєте про нас.

Випускник ліцею на фронті Фото: Домашній архів

Не лише харчі

Паралельно ліцей збирає кошти на інші потреби військових-земляків: автомобілі, дрони, генератори, прилади нічного бачення, установки для душу, спальники, інструменти, спорядження, гумові чоботи, засоби гігієни тощо. У холодну пору передають хімічні грілки для рук та ніг.

Допомога для захисників від першого ліцею Фото: Городоцький ліцей №1

— Наш останній платіж 2025 року — 42 тисячі гривень за антидронову сітку, — додає пані директор. — А ще ми безперервно плетемо маскувальні сітки. Вже сплели 128 штук.

Символами цієї багаторічної роботи стали численні подяки від військових частин. Прапори з підписами та словами вдячності сьогодні прикрашають коридори ліцею.

— На одному з прапорів є підпис Валерія Залужного, і ми цим дуже пишаємося, — додає Світлана Станиця.

Досвід ліцею увійшов до однойменного всеукраїнського видання, де представлено роботу освітян та науковців з різних регіонів України — від Донеччини та Луганщини до Львівщини й Закарпаття. У книзі також згадано співпрацю між учнями Городоцького ліцею №1 та Попаснянської школи з Луганщини, яка розпочалася ще у 2015 році завдяки волонтеру Анатолію Ференсу.

Стаття у книзі «Україна. Науковці й освітяни незламні у війні» Фото: Городок.City Автор: Наталія Попович

Окрім того, волонтерську діяльність ліцею відзначено на всеукраїнському рівні.

— Це визнання нашої багаторічної роботи і підтвердження того, що освіта сьогодні — це теж форма спротиву, — наголошує Світлана Станиця.

Історія Городоцького ліцею №1 показує: ініціативність та прагнення допомагати не народжується декларативно. Вони формуються у спільній роботі, довірі та сталій взаємодії. Коли школа стає місцем, де об’єднуються різні люди заради спільної мети, громада отримує не лише допомогу для фронту, а й міцний внутрішній зв’язок.

Хмельницькі