Знайомство з Шепетівщиною: палац Бенедикта Тишкевича у селі Плужне

05 лютого 2026 р. 20:37

05 лютого 2026 р. 20:37

Історія села Плужне — це не просто хроніка зміни власників, а літопис перетворення скромної дерев’яної садиби на одну з найвишуканіших резиденцій Волині. Це розповідь про те, як архітектурний геній став жертвою ідеологічного невігластва та полум’я революції.

Від дерев’яного затишку до кам’яного неокласицизму

Ще у середині XIX століття Плужне мало зовсім інший вигляд. Завдяки малюнкам віденського майстра Генріха Пеєра , ми знаємо, що первісна садиба князів Яблоновських була одноповерховою та дерев’яною. Це був класичний «старосвітський» двір під високим ламаним дахом, оточений суворим французьким парком, де з 1740-х років панував спокій та розмірений лад.

Справжня архітектурна революція почалася, коли маєток перейшов у власність графа Бенедикта Емануеля Тишкевича . Новий власник вирішив створити тут неокласицистичний шедевр. Палац спроєктували на мисі, який з трьох боків обіймали води штучного ставу. Завдяки цьому рішенню будівля здавалася островом, що велично підіймався над дзеркальною гладдю води.

Цікавий факт: Граф Бенедикт Тишкевич був не лише меценатом, а й одним із піонерів світової художньої фотографії. Він мав професійні студії в Парижі та Литві, а його роботи отримували золоті медалі на виставках у Філадельфії. Ймовірно, він особисто фіксував інтер’єри Плужного на фотоплівку, що було неймовірною технологічною розкішшю для того часу.

Архітектурний силует та «Маяк» для гостей

Палац у Плужному, увічнений на літографіях Наполеона Орди , вражав продуманістю деталей:

• Домінанта: Чотириярусна оглядова вежа з плоским дахом. Вона слугувала не лише прикрасою, а й орієнтиром — її було видно за багато кілометрів, і вона працювала як своєрідний маяк для гостей, що під’їжджали до маєтку.
• Фасад: Глибокі лоджії, парадні сходи у кілька десятків сходинок та велика тераса на колонах, що спускалася прямо до води.
• Ландшафтний парк: Старий французький сад за Тишкевичів перетворився на пейзажний парк англійського типу. Тут росли рідкісні екзотичні дерева, а алеї були продумані так, щоб з кожної точки відкривався новий вид на палац та став.

Скарбниця мистецтва та «Чорний лицар»

Плужне було не лише житлом, а й справжнім музеєм. Сюди з Кривина перевезли знаменитий архів Яблоновських та одну з найкращих нумізматичних колекцій краю. У залах, серед рідкісних стародруків, на відвідувачів споглядав із полотна князь Владислав Яблоновський , одягнений у чорний стрій лицаря-храмівника (Мальтійського ордену).

Маловідомий факт про врятовані цінності: Хоча більшість майна загинула, частина унікального архіву та деякі стародруки завдяки зусиллям родини та істориків пізніше потрапили до Національної бібліотеки у Варшаві та Кракові. Це дозволило дослідникам бодай частково відновити історію роду Яблоновських.

Духовний центр: Костел Святого Антонія

Невід’ємною частиною палацового ансамблю був костел Святого Антонія Падуанського , зведений ще Яблоновськими. Він слугував родовою усипальницею. Це була велична споруда, що доповнювала архітектурний ландшафт села. На жаль, у радянські часи храм розділив долю палацу — його було понівечено та перетворено на господарське приміщення, що призвело до втрати внутрішнього оздоблення та поховань.

Кінець величі: 1919 рік

Кінець золотої доби Плужного був раптовим і жорстоким. У 1919 році більшовицькі загони вдерлися до маєтку. Палац, який будувався десятиліттями, пограбували за кілька днів. Те, що не змогли винести, — нищили на місці. Палац підпалили, і він кілька днів палав над ставом, ставши символом загибелі шляхетської культури Волині.

Письменниця Зофія Коссак-Щуцька , яка була свідком занепаду волинських маєтків, у своїй повісті «Пожежа» залишила пророчі рядки:

Пізніше радянська влада остаточно стерла залишки величі: руїни стін розібрали на будівельні матеріали для місцевих господарчих споруд. Сьогодні на місці палацу — лише порожнеча, але історія Плужного продовжує жити як символ втраченої цивілізації, де колись перетиналися європейське мистецтво, лицарські традиції та висока естетика.

• Коментарі
• Увійти

  • Цей сайт
  • Google
• Зареєструватися

• Цей сайт
• Google

Будьте першим, хто залишить коментар.

Хмельницькі