Коло зі свічок та дим єдності: у Городку вкотре нагадали про зниклих воїнів

07 лютого 2026 р. 15:27

07 лютого 2026 р. 15:27

45 тижнів боротьби

Вони — голоси тих, хто змушений мовчати. 7 лютого на центральній площі Городка відбулася чергова акція «Зниклі безвісти — не означає забуті». Учасники вкотре зібралися, аби нагадати: пошук захисників триває, а їхні родини не залишаються наодинці з болем та невизначеністю.

Хвилина мовчання та символи очікування

Традиційно захід розпочався з Державного гімну та хвилини мовчання. На мить місто завмерло: автомобілі зупинилися, а перехожі застигли, приклавши руку до серця, вшановуючи пам'ять полеглих та згадуючи тих, чия доля досі невідома.

Після цього учасники та учасниці спільно молилися за повернення своїх рідних додому, ставши півколом біля інсталяції, створеної перед початком мітингу. У центрі площі Героїв Майдану городоччани запалили свічки, виклавши їх колом. Усередині розмістили військові берці та таблички з гаслами, які привертають увагу до проблеми пошуку зниклих безвісти захисників.

Учасниця акції Катерина Боднар, яка чекає свого дядька — Олександра Гуляка, зниклого безвісти у 2023 році, розповіла, що 45-ту зустріч вирішили зробити тематичною. За її словами, учасники заздалегідь домовляються, хто принесе свічки, берці чи інші символи, аби кожна акція мала свій візуальний акцент.

Катерина Боднар Фото: Городок.City Автор: Віра Лапа

— Ми намагаємося кожну акцію урізноманітнювати, щоб цей контент поширювався якнайдалі — можливо, навіть доходив до координаційних штабів. Дуже хочеться, щоб нас почули, — каже Катерина. — І хоча нікому не хотілося б бути тут за таких обставин, ми мусимо виходити. Нас об’єднує одне — надія. Я щиро захоплююся тим, які в нас сильні люди, і дівчатами, які їздять на обміни полоненими.

Досвід обміну полоненими

Про участь у нещодавньому обміні полоненими, який відбувся 5 лютого, розповіла жителька села Лісоводи Олена Нечай. Жінка розшукує рідного брата і вже вдруге їздила зустрічати українських воїнів, яких повернула росія.

Олена Нечай Фото: Городок.City Автор: Віра Лапа

— Це перший обмін полоненими цього року. Додому повернулися 157 українських захисників, — розповідає Олена Нечай. — Ми їхали 10 годин, дорога була дуже важка, але воно того варте. Завжди пам’ятатиму очі хлопців, яких повернули додому. Бути присутніми на обмінах важливо, адже для звільнених військових це відчуття підтримки та вдячності.

Для Тетяни Мельник це був перший обмін, на якому вона побувала за роки зникнення безвісти її чоловіка. На жаль, серед звільнених городоччан не було, однак жінка зазначає, що поїздка не була даремною.

Тетяна Мельник. Фото: Городок.City Автор: Віра Лапа

— Хотілося добрих новин, але сталося так, як сталося. Та я рада за тих хлопців, які повернулися додому. А я буду далі вірити, надіятися і чекати, — говорить Тетяна Мельник.

Як розповіла Оксана Кравчук, цього разу, аби дістатися місця обміну, городоччанки об’єдналися з родинами зниклих безвісти з іншої громади.

Оксана Кравчук Фото: Городок.City Автор: Віра Лапа

— Головне, що ми встигли і не пропустили цей обмін. Нас було дев'ятнадцятеро. Ми везли з собою фотографії наших рідних із надією, що звільнені захисники впізнають когось із них. Можливо, пощастить наступного разу, — говорить Оксана Кравчук.

Слова підтримки від громади

Постійна учасниця акції, секретар Городоцької міської ради Олена Гріх, наголосила: рідні зниклих безвісти воїнів, які виходять на мирні пікети, — це голос тих, хто сьогодні не може сказати про себе сам.

— У нашій громаді 96 героїв вважаються зниклими безвісти. Їхня доля, на жаль, невідома. Деякі з них повернулися додому янголами. Але дуже важливо, що ви є підтримкою один для одного , — зазначила посадовиця. — Я бажаю вам бути реалістами, але водночас вірити в диво. Бо дива все ж таки трапляються.

Акції «Зниклі безвісти — не означає забуті» у Городку відбуваються щосуботи о 9:00 на центральній площі міста. З квітня 2025 року родини зниклих безвісти виходять сюди, нагадуючи: пошук триває, а чекання не припиняється.

Хмельницькі