Як українці зустрічали весну: від прильоту птахів до першого грому

15 лютого 2026 р. 13:42

15 лютого 2026 р. 13:42

Українські традиції

Наші предки не чекали календарної дати весни – вони вчилися читати природу. Перша ластівка, свист бабака, грім серед ясного неба – кожна подія ставала сигналом і приводом для обряду. Разом із проєктом «Витоки» від Zagoriy Foundation розповідаємо, як українці проводжали зиму, закликали весну і чому від поведінки бузьків залежав весь урожай.

Коли приходить весна?

У традиційній культурі початок весни не мав чіткої дати. Українці орієнтувалися на природні явища: танення снігу, скресання криги, збільшення світлового дня, приліт птахів, появу звірів після зимового сну. Весна могла прийти в різний час залежно від регіону і погоди.

Фото: Згенеровано ШІ

Назви весняних свят самі розповідають про вірування наших предків: Стрітення тлумачили як зустріч Зими та Весни, Обертіння – як обертання птахів дзьобами для польоту додому, Теплого Олексу – як початок тепла, Благовіщення – як Боже благословення землі, Руфа – як рушення природи.

Птахи як провісники весни

Майже кожне весняне свято пов'язували з появою певних птахів. На Хмельниччині вірили, що на Трьох святих (22 січня за старим стилем) з вирію вилітало три бузьки сповістити про весну. Коли в цей день були сильні морози, казали, що бузьки не долетіли – мороз їх заморозив. А от на Сорок святих (22 березня за старим стилем) вилітало вже сорок бузьків – і тоді наставала справжня весна.

Фото: Згенеровано Ші

Жайворонки прилітали першими, коли на снігу тільки з'являлися проталини. За їхнім польотом спостерігали, щоб дізнатися про врожай: якщо летіли високо – летять до Бога молотити, значить буде врожай. Якщо низько – не донесли ціпа, рік буде неврожайним.

Лелеки (бузьки, бусли, боцюни) користувалися особливою повагою. Якщо лелека звив гніздо на хаті – це до щастя. Руйнувати їхні гнізда суворо заборонялося, бо хата згорить. За першою зустріччю з лелекою прогнозували своє життя: якщо птах летів – добре для здоров'я, ходив – теж непогано, сидів на гнізді – до хвороби. Побачивши лелеку, потрібно було вигукнути «Веселик!», щоб цілий рік бути веселим. Хто скаже «Журавель!» – журитиметься до наступної весни.

Ластівки приносили на крилах тепло. Побачивши її, кидали жменю землі: « На тобі, ластівко, на гніздо, а мені на добро». Ластівки ліпили гніздечка під стріхою і вважалися охоронцями оселі. На Черкащині дівчата, побачивши першу ластівку, вмивалися молоком, щоб не мати веснянок на обличчі.

Зозуля прилітала останньою, бо, за віруванням, тримала ключі від раю. Вперше почувши її, запитували «скільки років житимеш?» і трусили грошима, щоб забезпечити достаток.

Звірі, комахи та інші провісники

Не лише птахи сповіщали про весну. Гуцули вважали, що ведмедиця прокидається на Теплого Олексія (30 березня за старим стилем) і йде купатися, як людина. Свист бабака на день Явдохи свідчив про початок весни: якщо свисне раз і заховається – ще два тижні холодно, якщо свисне тричі й посидить над норою – за тиждень розтане.

Фото: Згенеровано ШІ

За вильотом бджоли на Теплого Олексу визначали, якою буде весна: «Як бджола вилетіла до Теплого Олекси, то після буде холод – що раніше вона вилетить, то те відсидить».

Перший грім – особливий знак

Пробудження весни пов'язували з першим громом. Почувши його, виконували ритуали для здоров'я та добробуту: перекочувалися по землі, піднімали стіл або ріг хати (щоб спина не боліла), умивалися і витиралися червоним поясом (щоб гарним бути), бряжчали грошима (щоб заможним бути), притуляли камінь до чола (щоб голова не боліла).

Фото: Згенеровано ШІ

Найпоширеніше – притулятися до дерева або стіни, щоб спина не боліла.

За першим громом прогнозували врожай: «Як перший раз загриміло на голе дерево, то неврожай буде, голодний рік». Спостерігали і за стороною світу: грім із півдня – тепле літо, із заходу – мокре, із півночі чи сходу – холодне.

Як закликали весну

З приходом весни люди виходили за межі хатнього простору: працювали при денному світлі, молодь гуляла на вулиці, водила хороводи. Дівчата закликали весну, намагаючись зробити це найраніше – щоб врожай був гарний і швидше заміж вийти.

Вони вилазили на дерева, дахи хат, піднімалися на пагорби, виходили на високі береги річок, щоб спів було чути далеко. На Поліссі наприкінці пісні голосно вигукували: «Гууу!», що лунко розлягалося навкруги.

Фото: Згенеровано Ші

Старші люди шукали першу весняну квітку – синій ряст, зривали і топтали його, приговорюючи: «Топчу-топчу ряст, Бог здоров'я дасть. Дай же, Боже, діждати того року топтати!». Коли тяжко хворий одужував, казали: «Він уже виліз на ряст».

Креснянка – обряд зустрічі весни

На Рівненському Поліссі побутував особливий обряд – креснянка. У суботу перед Великим постом виготовляли весільний коровай, прикрашаючи його шишками, сонечком, місячиком і хрестом посередині. Встановлювали сохи – три лозові палиці з подвійним розгалуженням, обплетені плетінкою з тіста. Сохи наряджали жменями брусничника, багна і омели, паперовими квітами.

У неділю дівчата збиралися гуртом, брали коровай, узвар із сушених грушок або квас із чорниць, кашу і йшли провідувати родичів під супровід спеціальних пісень – креснянок. Після обходу збиралися біля старого дерева і гукали весну: «Весна, гууу! Пташечки-пташечки, позбірайте кришечки! Кому одна, кому дві, щоб не було греху мні!» . Розділяли коровай, сохи і кашу, підкидали вгору біля дерева.

Фото: Згенеровано Ші

Проводжання зими

Проводжання зими включало ритуальні дії: вимітання зими з хати, виганяння її за межі подвір'я та села, створення шуму, вигукування певних фраз та співання веснянок, розведення багаття і спалення непотрібних речей, проведення святкової трапези.

Фото: Згенеровано ШІ

Так наші предки не просто чекали весну – вони активно її закликали, читали знаки природи і вірили, що правильно виконані обряди принесуть достаток, здоров'я та гарний урожай.

Хмельницькі