Світло всередині: як Городок навчився жити під час блекаутів

18 лютого 2026 р. 20:34

18 лютого 2026 р. 20:34

Життя без світла

За чотири роки війни мешканці містечка Городок , що на Хмельниччині, навчилися не просто чекати, коли увімкнуть світло, а будувати власну систему стійкості. Вона складається з простих, на перший погляд, рішень — павербанків, генераторів, відкритих дверей і людської готовності підтримати одне одного.

Уроки, які не можна перервати

Коли під час чергового блекауту у квартирі темніє екран ноутбука, для більшості це означає паузу. Але не для вчительки математики із Городка Світлани Станиці, яка з перших місяців масових відключень зрозуміла: війна не має права зупиняти освіту.

Світлана Станиця Фото: Городок.City

Щоб залишатися на зв’язку з учнями, вона придбала потужний павербанк, графічний планшет і заздалегідь планує кожен урок. Навіть без світла — з ліхтариком, мобільним інтернетом і зарядженими пристроями — виходить до дітей на екран.

— Для них важливо знати, що вчитель поруч. Навіть у темряві, — каже педагогиня.

Історія пані Світлани — не про техніку, а про відповідальність і про внутрішнє світло, яке не вимикають за графіком.

Бізнес, що не зупинився

Ще одна частина системи енергостійкості — економічна. Власник відомої у Городку піцерії зрозумів: без автономного живлення він втратить не лише прибуток, а й довіру клієнтів. Тож інвестував у генератори.

— Коли почалися проблеми із електроенергією, я чітко розумів, що не можу припинити роботу. По-перше, це відповідальність за тих людей, які у мене працюють, — розповідає Максим Макогон. — По-друге, за моїх клієнтів. Адже люди приходять не тільки по їжу. Вони приходять у місце, де життя триває.

Максим Макогон Фото: facebook.com

Звісно, рішення про енергозбереження потребують капіталовкладень. Як розповідає підприємець, лише за січень цього року на паливо для генераторів він витратив понад 60 тисяч гривень. Відтак шукає й альтернативи: скористався одноразовою фінансовою підтримкою від держави, щоб зменшити витрати на паливо для енергоживлення, а також за власні кошти придбав сонячну електростанцію. Сподівається, що уже навесні завдяки цьому його заклади харчування будуть енергонезалежними.

Головне – забезпечити тепло

Окремою історією адаптації стали приватні будинки. Так як у Городку чимало людей живуть у приватних будинках, під час блекаутів мешканці згадали те, що десятиліттями вважалося застарілим. У багатьох оселях знову запалили грубки — їх прочистили, відремонтували й повернули до життя. Хтось пішов далі й встановив котли на твердому паливі, запасаючись дровами заздалегідь.

— У мене вдома дві грубки, — розповідає Микола Сельський. — Щороку восени запасаюся дровами. Так, є певні незручності. До прикладу, зранку треба встати і перед тим, як йти на роботу спершу принести дров, розпалити піч. Зате я знаю, що навіть тоді, коли світла не буде, в хаті все одно буде тепло.

«Головне — забезпечити тепло», — кажуть господарі, для яких це не крок назад, а свідомий вибір на користь автономності й безпеки, коли електрика може зникнути будь-якої миті, а тепло в домі означає спокій для родини.

Не про генератори, а про людей

Коли ж удома холодно й темно, найціннішим стає простір, де тебе чекають без запитань. У Городку такими просторами стали пункти незламності. Нині у місті їх є сім. Частина працює у робочі дні, інші — цілодобово, щоб допомога була доступною у будь-який час. До прикладу, пункт незламності у приміщенні об’єднаного відділення «Віра в життя» в мікрорайоні «Цукровий завод» відчинений з понеділка по п’ятницю, з 8:00 до 17:00. Там можна зігрітися, випити чаю чи кави, підзарядити телефони та павербанки, скористатися інтернетом — тут працює Starlink.

Пункт незламності у приміщенні «Віра в життя» Фото: Городок.Сity Автор: Наталія Попович

— До облаштування долучилися всі: соціальні працівники та міська рада. Хтось приніс пледи, хтось — необхідні речі, частину аптечок ми взяли з гуманітарної допомоги. Міська рада допомогла із засобами гігієни. Усе, що тут є — це спільні старання, — розповідає завідувачка відділення Ірина Захарова.

Водночас, як розповідають працівниці соціальної сфери, хоча пункт у «Вірі в життя» облаштований з початку повномасштабного вторгнення, люди сюди приходять дуже рідко.

— Лише у 2023 році пункт відвідали двоє людей, — розповідає соціальна працівниця Лариса Могильницька. – Та ми тут завжди готові прийняти кожного. Бо пункт незламності — це не про статистику, а про готовність допомогти у потрібний момент.

Цілодобове тепло

Інший приклад — пункт незламності у багатопрофільній міській лікарні, який працює цілодобово. До 20-22 години потрапити до пункту можна через центральний вхід, у нічний час — через приймальне відділення.

— Ми розуміємо, в яких умовах зараз живуть люди: постійні обстріли, відключення світла, холод. Тому наш пункт відкритий завжди , — розповідає директор Городоцької лікарні Олександр Кушнір. — Тут є все необхідне: тепло, світло, вода, чай, печиво, безкоштовний Wi-Fi, можливість зарядити будь-які гаджети. За потреби людей можемо навіть нагодувати.

Пункт незламності у лікарні Фото: Городок.Сity Автор: Наталія Попович

Як додає медик, лікарня має два потужні генератори, які забезпечують безперебійну роботу закладу та пункту незламності.

— До нас часто приходять люди, щоб просто зігрітися або підзарядити телефон. Бувають і студенти — сидять тут, підключаються до онлайн-занять, бо вдома немає світла чи інтернету, — каже головний медик громади. — Люди приходять сюди й тоді, коли чекають на автобус, або поки завершують справи в місті.

Окрім цих двох, у громаді діють пункти незламності у міському будинку культури, ліцеях №2 і №4, а також цілодобові пункти.

— Три опорні пункти — у лікарні, пожежній частині та відділенні поліції - працюють цілодобово, решта — у робочий час, — зазначає Людмила Плавуцька, начальниця відділу з питань цивільного захисту та мобілізаційної роботи Городоцької міської ради. — У всіх пунктах можна зігрітися, відпочити, випити гарячі напої та підзарядити гаджети. Обмежень щодо часу перебування немає.

Досвід блекаутів: що показала зима

Як розповідає начальник 39-ї державної пожежно-рятувальної частини 2 ДПРЗ Олександр Собко, минулої зими пункт обігріву при частині був затребуваним. Люди приходили насамперед у періоди тривалих блекаутів — зарядити телефони, підживити павербанки, просто зігрітися.

— Цієї зими поки що звернень не було. А от торік — приходили часто. Орієнтовно понад сорок людей точно скористалися пунктом. Переважно саме під час відключень електроенергії, — згадує він.

Серед відвідувачів були й ті, хто приходив регулярно. Зокрема, мати зі студенткою-донькою щодня приходили сюди, аби дівчина могла під’єднатися до онлайн-занять. Поруч грався молодший хлопчик — так родина разом переживала години без світла. Заїжджали й водії — заряджали автомобільні акумулятори, щоб мати змогу продовжити дорогу.

Загалом в Україні створено понад 13,5 тисяч Пунктів незламності. Місяць тому була розпочата їх перевірка. Як повідомив віцепрем'єр-міністр з відновлення України, міністр розвитку громад та територій України Олексій Кулеба, усіх їх зібрали в застосунку «Дія», де українці можуть швидко знайти найближчий пункт відповідно до свого місця перебування. Городоччанам також у Дії відображаються Пункти незламності у громаді. Але деякі з них сьогодні не діють, як от у приміщенні Центру зайнятості чи відділень банків.

Загалом Городок довів, що стійкість громади народжується не з генераторів, а з відповідальності, взаємної підтримки й готовності діяти наперед.

Хмельницькі