Олександр Хоменко «Фенікс»: історія майора з Шепетівщини, який обрав бути зі своїми до кінця

28 лютого 2026 р. 22:21

28 лютого 2026 р. 22:21

Олександр Миколайович Хоменко з позивним «Фенікс» був майором та командиром танкового батальйону 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка. Йому було лише 26 років. За цей короткий час він став офіцером, якого глибоко поважали побратими та остерігалися вороги. Для країни він був відважним воїном, для підлеглих — авторитетним командиром «Миколайовичем», а для батьків — завжди коханим сином Сашунею. Це історія хлопчика з Білогір'я, який завдяки силі волі подолав важку хворобу серця, проявив неймовірну відданість своїй справі та залишився вірним побратимам до останнього подиху.

Дитинство та перемога над хворобою

Олександр народився 20 квітня 1998 року в селищі Білогір'я. Він був єдиною і довгоочікуваною дитиною в родині Миколи та Ольги Хоменків. Батько згадує його як дуже світлого та життєрадісного хлопчика.

У шестирічному віці лікарі виявили у Сашка серйозну патологію серця. Прогнози були невтішними: дитині загрожувала інвалідність та повна заборона фізичних навантажень. Проте батько, який сам займався спортом, вирішив боротися за здоров'я сина. Він виготовив турнік і розпочав щоденні двогодинні тренування з хлопчиком.

Результат приголомшив медиків: за чотири роки діагноз було повністю знято. Серце Олександра стало настільки міцним, що відновлювалося після навантажень як у професійних атлетів. У четвертому класі хлопчик встановив власний рекорд — відтиснувся від підлоги 1000 разів за дві з половиною години.

Виховання духу та «закон любові»

Разом із фізичною силою батько виховував у синові стійкість духу. Щовечора Сашко повторював настанову: «Я здоровий хлопчик, у мене все добре, я доб'юся всього, чого захочу».

Найголовнішим правилом у сім'ї був «закон любові». З дитинства Олександр щодня говорив батькам «Я тебе люблю». Цю традицію він підтримував навіть на фронті, надсилаючи повідомлення рідним. Він часто казав своїй нареченій, що воювати йому легше, бо він відчуває величезну підтримку та любов своєї родини.

Свій майбутній позивний «Фенікс» Олександр обрав ще в дитинстві, оскільки був великим шанувальником книг про Гаррі Поттера.

Шлях воїна: від академії до фронту

Після школи Олександр обрав шлях військового. Він вступив до Львівської національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Попри високий зріст (184 сантиметри), який дещо ускладнював роботу в бронетехніці, він став танкістом. Прагнучи, щоб батьки ним пишалися, Олександр навіть додав собі візуально два сантиметри зросту під час відбору на парад у Києві.

У 2019 році він закінчив академію з відзнакою. Як кращий випускник, він мав право вибору місця служби. Замість того, щоб залишитися поблизу дому на Хмельниччині, Олександр обрав 92-гу бригаду, що базується на Харківщині.

З 2019 по 2022 рік він пройшов дві ротації в зоні проведення Антитерористичної операції та Операції Об'єднаних сил на Донеччині. Повномасштабне вторгнення зустрів під Чугуєвом у званні старшого лейтенанта.

Бойові здобутки та інновації

Олександр виявився талановитим тактиком і технічним фахівцем. Він настільки майстерно володів навігаційними програмами, що міг точно вражати цілі на великій відстані. Окупанти навіть оголосили на нього полювання, оскільки його дії завдавали їм значних втрат.

Під час звільнення Куп'янська рота під командуванням Олександра виконала надскладне завдання — відволікла на себе основні сили ворога, що дозволило іншим підрозділам зайти в місто. За цю операцію Президент України особисто нагородив його орденом Богдана Хмельницького III ступеня. Загалом за час служби Олександр отримав 12 державних та відомчих нагород.

Крім командної роботи, майор Хоменко займався військовими розробками:

• Спроектував новий полегшений шолом для танкістів із сучасною апаратурою.
• Розробив унікальну навігаційну систему, що дозволяла штабу бачити картинку з танка в реальному часі.
• Особисто створив символіку (прапор та плашку) для свого батальйону.

Вірність підлеглим та останній вибір

У серпні 2023 року Олександр у віці 25 років очолив танковий батальйон і отримав звання майора. Він мав три вищі освіти та вступив до Національного університету оборони України. Йому пропонували стаціонарне навчання в Києві, що гарантувало безпеку, але він відмовився.

Особисте життя

Своє кохання, медсестру Ольгу, Олександр зустрів наприкінці 2022 року в госпіталі після поранення. Вже за два місяці він зробив їй пропозицію, подарувавши 101 троянду. Пара планувала відпустку та весілля на вересень 2024 року, проте війна внесла свої трагічні корективи.

1 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу Харкова Олександр Хоменко загинув. 7 серпня його поховали в рідному Білогір'ї . Провести героя в останню путь вийшли сотні людей, утворюючи «живий коридор» шани.

Для побратимів він залишився легендарним командиром, для батьків — Всесвітом, який продовжує подавати знаки у снах та теплих спогадах.

Фотогалерея

• Коментарі
• Увійти

  • Цей сайт
  • Google
• Зареєструватися

• Цей сайт
• Google

Будьте першим, хто залишить коментар.

Хмельницькі