вологість:
тиск:
вітер:
80 днів на нулі: історія нетішинського нацгвардійця Цигана
04 березня 2026 р. 20:13
04 березня 2026 р. 20:13
Свій позивний, розповідає боєць, отримав від побратимів, так і закріпилося. Для нього війна почалася 26 лютого 2022 року. Каже, що найважче на службі зберегти життя.
«У наш час головне - вистояти і вижити», - говорить гвардієць.
Воював на Покровському напрямку на Донеччині. На фронті провів три з половиною місяці, з них майже 80 днів безпосередньо «на нулі». Згадує стару хатину, яка стала їхньою позицією.
«Коли я туди зайшов ще були вікна, дах, огорожа. А коли виходили нічого не залишилося», - каже військовий.
Перший тиждень був найважчим, уперше зайшли на позицію, ще без досвіду. Ворог постійно накривав мінометами. Вночі спускалися в підвал, удень тримали оборону. Чергували по двоє. Одного разу в підвал влучили два FPV-дрони.
«Значить, нас виявили й били вже прицільно», - розповідає «Циган».
Оборону тримали на 360 градусів. За приблизно 200 метрів у розбитій будівлі перебував ворожий взвод.
«Це був візуальний контроль, ти їх бачиш, вони - тебе», - пояснює боєць.
Штурми відбувалися по-різному: інколи по кілька разів на день, інколи тиша на тиждень. Ворог застосовував різні тактики, але позиції вдалося втримати.
У боях «Циган» користувався гвинтівкою UAR-15 українського виробництва.
«За 80 днів жодного разу не підвела. Якісна зброя», - підкреслює нацгвардієць.
Вихід із позиції тривав вісім днів. Через велику кількість дронів доводилося годинами чекати в посадках, щоб пройти відкриті ділянки. Після того, як їх виявив ворожий «Мавік», почався масований обстріл - міномети, артилерія, дрони. Попереду було ще 35 кілометрів шляху.
Під час служби боєць отримав контузію та пошкодження барабанної перетинки. Спочатку не чув на ліве вухо, але після реабілітації слух відновили.
«Зараз усе добре. Лікарі спрацювали професійно», - каже військовослужбовець.
Найсильнішою стороною українських військових «Циган» називає побратимів і підтримку тилу.
«Волонтери, дружина, дитина це найбільша підтримка», - говорить нацгвардієць.
Його головною мотивацією було повернутися додому.
«У мене є дружина і дворічний син. Я поставив собі мету вийти з позиції й повернутися до нього. Якщо ти не хочеш жити, тебе там швидко накриє», - зізнається боєць.
На запитання про відчуття після виконаної роботи відповідає стримано: «Це робота. Але є й гордість, що втримав оборону і врятував не одне життя».
Повну історію нацгвардійця Цигана - про витримку, відповідальність і сильне бажання жити та бути поруч із рідними дивіться у інтерв’ю нижче.
Джерело: netishyn.city
Новини рубріки
Поліція програла апеляцію: водієві повернуть понад 20 тисяч гривень
04 березня 2026 р. 16:13
На Хмельницькій АЕС відбудеться протиаварійне тренування
04 березня 2026 р. 16:13
Рік вважався зниклим безвісти: у Лісоводах попрощалися із нацгвардійцем Сергієм Повхом
04 березня 2026 р. 14:21