Після понад двох років полону додому повернувся десантник Валерій Семенюк з Хмельниччини

07 березня 2026 р. 17:17

07 березня 2026 р. 17:17

Під час обміну полоненими 6 березня з російського полону звільнили військовослужбовця 95-ї окремої десантно-штурмової бригади Валерія Семенюка. Військовий родом із Красилівщини, але проживав із сім’єю у селі Мацьківці Хмельницької громади. У неволі він провів понад два роки. Історію очікування та першої розмови після звільнення дружина захисника розповіла Суспільному Хмельницький .

Вікторія Семенюк на акції підтримки полонених та зниклих безвісти захисників України

Під час обміну військовополоненими між Україною та росією 6 березня додому повернувся військовослужбовець 95-ї окремої десантно-штурмової бригади Валерій Семенюк з Хмельниччини. У російському полоні захисник провів понад два роки.

Чоловік потрапив у полон 26 січня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Терни на Донеччині. Спочатку він пів року вважався зниклим безвісти, і лише згодом стало відомо, що його утримують у полоні.

Подружжя Семенюків з сином і донькою

Про звільнення чоловіка його дружина Вікторія дізналася з повідомлення у застосунку «Дія». За її словами, спочатку вона навіть не повірила у побачене.

«Я кілька разів перечитувала повідомлення. Було відчуття шоку, ступору. А потім почала плакати й кричати від радості», — пригадує жінка.

Після цього вона чекала будь-якого підтвердження, що інформація правдива — фото чи дзвінка. Невдовзі Валерій сам зателефонував дружині.

«Я почала плакати, а він каже: “Чого? Не плач, усе добре. Я вже вдома”», — розповіла Вікторія про першу розмову з чоловіком після звільнення.

Діти подружжя тримали плакати під час однієї з акцій на підтримку батька, який був у полоні

Подружжя виховує двох дітей — шестирічного сина та трирічну доньку Соломійку. Під час першої розмови після звільнення Валерій одразу поцікавився, як вони.

Разом Вікторія та Валерій уже вісім років. Познайомилися на роботі: чоловік працював охоронцем у магазині, де працювала жінка. Спочатку вони просто спілкувалися, а згодом дружба переросла у стосунки.

За словами Вікторії, її чоловік має спокійний характер і завжди підтримує родину.

«Я більш емоційна, а він навпаки — дуже врівноважений. У тому його спокої стільки сили», — говорить вона.

Вікторія наполегливо чекала свого чоловіка

До мобілізації Валерій працював у цивільному житті. У 2023 році отримав повістку на роботі та без вагань пішов до військкомату. Згодом служив у 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді.

Поки чоловік перебував у полоні, Вікторія активно долучалася до акцій на підтримку військовополонених та зниклих безвісти. Вона брала участь у зустрічах із представниками Координаційного штабу та Червоного Хреста, а також регулярно виходила на акції, щоб нагадувати про українських бранців.

Вікторія разом із сином на акції

Після звільнення чоловіка жінка зізнається, що досі не може повністю повірити у те, що сталося.

«Я просто слухаю його голос і розумію — я дочекалася», — каже Вікторія.

Хмельницькі