Шлях довжиною у 4 роки: з російського полону повернувся офіцер Василь Ткачук

13 березня 2026 р. 13:24

13 березня 2026 р. 13:24

11 березня 2026 року стало історичною датою для громади села Білогородка, що на Шепетівщині. Після майже чотирьох років перебування у російському полоні, пройшовши через пекло Маріуполя та незаконні вироки окупаційних судів, до рідної домівки повернувся 31-річний офіцер Василь Олегович Ткачук .

Повернення захисника стало символом незламності для всього регіону. Громада зустрічала свого Героя за давніми традиціями: з короваєм на вишитому рушнику, державними прапорами та «живим коридором» шани.

Військовий шлях: від АТО до оборони Маріуполя

Василь Ткачук присвятив своє життя захисту Батьківщини ще у 2014 році, ставши учасником Антитерористичної операції. Професійний шлях офіцера розпочався у 2015 році зі вступу до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. Після випуску у 2019 році лейтенант Ткачук був направлений для проходження служби до 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади , де обійняв посаду командира взводу.

Повномасштабне вторгнення у лютому 2022 року Василь зустрів безпосередньо у Маріуполі. Разом із побратимами він тримав оборону міста-фортеці у надлюдських умовах. 25 березня 2022 року під час запеклих боїв офіцер потрапив до полону.

Вирок «довічне» та диво звільнення

Перебуваючи у застінках окупантів, Василь Ткачук став жертвою показового судилища. У січні 2024 року окупаційна влада винесла йому незаконний вирок — довічне ув’язнення . Такі «вироки» Росія часто використовує як інструмент тиску на українських офіцерів, проте це не зупинило роботу українських дипломатів та Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.

5 лютого 2026 року відбувся черговий обмін, під час якого Василя нарешті вдалося вирвати з рук агресора. Після необхідного курсу реабілітації офіцер нарешті зміг ступити на поріг рідної хати.

Родинна трагедія та незламна віра

Для родини Ткачуків це повернення є надзвичайно емоційним. Василь — єдиний син у сім’ї. Його батько, Ткачук Олег Васильович , також став на захист України, проте з грудня 2022 року він офіційно вважається безвісти зниклим за особливих обставин. Попри важку невідомість щодо долі батька, родина не втрачала надії та продовжувала боротися за повернення сина.

Урочиста зустріч у рідному селі

Білогородка вітала захисника сльозами та обіймами. Юні мешканці громади декламували патріотичні вірші, а місцеве духовенство Православної Церкви України (ПЦУ) відслужило подячну молитву за повернення воїна живим.

«Ми чекали, ми вірили, ми молилися», — ці слова лунали від кожного жителя громади, що прийшов вклонитися офіцеру за його подвиг.

Фотогалерея

• Коментарі
• Увійти

  • Цей сайт
  • Google
• Зареєструватися

• Цей сайт
• Google

Будьте першим, хто залишить коментар.

Хмельницькі