Про них пам’ятають. Рідним трьох захисників із Городоччини передали посмертні нагороди синів

25 березня 2026 р. 16:23

25 березня 2026 р. 16:23

Три нагороди — три сім’ї, три різні історії

25 березня у Городоцькій міській раді панувала тиша, сповнена вдячності та болю. Цього дня посмертні нагороди передали рідним трьох загиблих воїнів-городоччан: Святослава Сторожука, Віктора Карпалюка та Руслана Павлуцького. Кожна сім'я пройшла свій непростий шлях: хтось допомагав боротися рідному з хворобою у шпиталі, хтось шукав сина по всіх медзакладах, а хтось досі чекає можливості просто вклонитися могилі.

Підтримати сім'ї Героїв прийшли небайдужі городоччани, представники Хмельницької районної військової адміністрації та місцевої влади.

Олена Гріх Фото: Городок.City Автор: Віра Лапа

— Коли в нашій громаді відбуваються подібні заходи, це, з одного боку, біль і страх, адже, на жаль, йдеться про посмертні відзнаки. Але з іншого боку — це невимовна гордість, бо такі нагороди не дають просто так, їх отримують лише найкращі, — звернулася до присутніх та родин загиблих Героїв секретар Городоцької міської ради Олена Гріх. — Ваші рідні — це приклад того, як можна любити свою землю, свою державу, свою сім’ю. Вони віддали найдорожче — своє життя, але зробили найбільше: вони захистили нашу землю.

Була другим крилом для свого чоловіка

Історія Святослава Сторожука — це історія про боротьбу, яка не припинялася ні на фронті, ні в лікарняній палаті. Його дружина Наталія стала для нього справжньою опорою.

— Пані Наталю, Ви — дружина, яка всіма силами боролася за життя свого чоловіка. Але, на жаль, безжальна хвороба все ж перемогла. Дякую вам за відданість і за його подвиг. Будьте мужньою, — звернулася Олена Гріх до Наталії Сторожук.

Святослав Сторожук помер у січні 2023 року у реанімаційному відділенні Хмельницького обласного госпіталю ветеранів війни після тривалого лікування. Відповідно до Указу Президента України №559/2022, воїна нагороджено відзнакою «За оборону України».

І якщо Наталія Сторожук боролася за життя чоловіка поруч із ним, то батькові іншого Героя, Руслана Павлуцького, довелося пройти через виснажливі пошуки у невідомості.

До останнього вірив, що син живий

— Коли було прощання з Русланом — це вразило всю громаду. Увесь будинок у прапорах, подвір’я встелене квітами, — пригадала Олена Гріх. — Його батько, Анатолій, сам виховав двох синів. Він шукав Руслана по всіх моргах, коли той вважався зниклим безвісти. У його блокноті — сотні номерів, бо він до останнього чекав сина живим.

На жаль, дива не сталося: ДНК-експертиза підтвердила загибель штурмовика. Серце Руслана зупинилося 22 жовтня 2023 року поблизу Вербового на Запоріжжі. За мужність у бою він нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Неймовірний тягар невідомості випав і на долю матері Віктора Карпалюка — Олену Вашавську. Для неї війна зупинилася на даті, після якої — лише пустка й очікування.

Без можливості попрощатися

Олена Варшавська — мати, чиє горе не має розради у звичному ритуалі прощання. Її син Віктор загинув 19 серпня 2022 року в Пісках на Донеччині, але тіло воїна залишилося на окупованій території.

— Пані Олена доклала чимало зусиль, щоб через суд визнати сина загиблим, адже тіло Віктора так і не було поховане. Я низько вклоняюся за таку самовіддану материнську любов, — зазначила Олена Гріх.

Солдата Віктора Карпалюка нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Тримаючи в руках нагороду, мати знайшла в собі сили подякувати всім, хто береже пам’ять про її дитину.

— Мій син загинув, і до цього часу він не похований. Я дуже вдячна побратимам, міській раді та державі за те, що не забувають про його подвиг. Я пишаюся сином, — сказала Олена Михайлівна.

Ці слова матері, сповнені болю і водночас гідності не залишили байдужим і першого заступника начальника Хмельницької районної військової адміністрації Валерія Черватюка, який особисто передав нагороди рідним загиблих Героїв

— Це надзвичайно хвилююча мить — церемонія вручення державної нагороди. До неї неможливо підготувати якусь завчену промову, — зазначива Валерій Черватюк. — Тому говорив слова, що йшли від серця, намагаючись підтримати, бодай трохи полегшити, біль рідних загиблих Героїв. Хоча підібрати такі слова дуже важко — мабуть, це взагалі неможливо.

На сьогодні Городоччина втратила 112 земляків, які віддали життя, захищаючи Батьківщину. 100 захисників вважаються зниклими безвісти.

Хмельницькі