Скрині з коштовностями та катівні: історія, таємниці та реальність Ізяславської в'язниці

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Скрині з коштовностями та катівні: історія, таємниці та реальність Ізяславської в'язниці

26 березня 2026 р. 13:23

26 березня 2026 р. 13:23

Замкова виправна колонія №58, відома серед засуджених як «Монастир» або «Білий лебідь», є одним із найсуворіших закладів виконання покарань в Україні. Вона розташована в будівлі колишнього монастиря ордена Бернардинів у місті Ізяслав Шепетівського району, що є пам'яткою архітектури XVII століття, проте за величними стінами ховаються десятиліття страждань, катувань та нелюдських умов утримання.

Від святині до в’язниці: Темне минуле

Монастир був заснований у 1602 році князем Янушем Заславським. За радянських часів релігійна споруда була націоналізована, а в келіях, де раніше молилися монахи, облаштували камери для в'язнів.

Підвали монастиря, призначені для зберігання продуктів, перетворилися на місця розстрілів. Під час Другої світової війни тут діяло гестапо, де нацисти катували та вбивали представників національно-визвольного руху ОУН-УПА.

Умови утримання: «Український Алькатрас»

Сьогодні колонія має максимальний рівень безпеки. Умови перебування тут вважаються одними з найважчих в Україні через архітектурну непридатність будівлі: низькі стелі, вузькі вікна, постійний холод та грибок на стінах.

Правозахисники зазначають, що деякі засуджені довічно роками перебувають у камерах шириною менше 2 метрів, що за міжнародними стандартами прирівнюється до катувань.

Хоча фізичне насильство з боку адміністрації значно зменшилося завдяки регулярним перевіркам, самі умови життя залишаються формою жорстокого поводження.

Перша втеча за 60 років

У березні 2026 року в колонії сталася подія, яка шокувала систему — перша успішна втеча. 25-річний засуджений за замах на вбивство зміг вилізти на дах та стрибнути з 14-метрового муру .

Від удару об землю він знепритомнів, але через 10 хвилин прийшов до тями та втік. Його розшукали та затримали наступного дня в місті Ізяслав.

Втеча стала можливою завдяки надзвичайній фізичній підготовці чоловіка, який зміг подолати перешкоди, що здавалися нездоланними.

Резонансні справи та «в’язні совісті»

У колонії відбуває покарання Сергій Батрин — депутат із Закарпаття, який підірвав гранати під час засідання сільради. В інтерв'ю він визнає свою провину, але стверджує, що пішов на цей крок через розпач від корупції у місцевій владі.

Окрім резонансних злочинців, у колонії перебувають особи, чия вина викликає сумніви у правозахисників. Зокрема, згадується справа Ідібека Заріпова, засудженого за вбивство в Криму на основі свідчень, які, за словами його поплічника, були вибиті під катуваннями.

Знайдені скарби та духовна спадщина

Історія закладу сповнена таємниць. У 1970-х роках під час будівництва фундаменту засуджені знайшли дві скрині з церковними коштовностями, які негайно були вивезені до Москви.

Крім того, існує версія, що саме на цьому місці колись знаходився монастир, у якому почали писати Пересопницьке Євангеліє — першу українську книгу, на якій присягають президенти.

Сучасні реформи

Попри закритість системи, останнім часом відбуваються позитивні зміни. В'язні отримали доступ до електронної пошти та можливість дзвонити, щоб повідомляти про порушення своїх прав.

Однак найбільшою проблемою залишається відсутність дієвого механізму перегляду справ для тих, хто був засуджений довічно за сумнівних обставин ще за старим законодавством.