Бій із часом: історія Анастасії Левандовської, яка представляє молодь Городка в області

11 квітня 2026 р. 15:01

11 квітня 2026 р. 15:01

«Погана звичка»

Вона відкладає все на останній момент і завжди запізнюється. Зате встигає керувати шкільним парламентом, представляти молодь на обласному рівні, захищати наукові роботи й читати Агату Крісті між засіданнями комісій. Анастасія жартома називає це своєю «поганою звичкою». Насправді це просто її темп — швидший за більшість.

Історія Анастасії

Анастасія навчається у 10 класі Городоцького ліцею №1. У дитинстві її світ обертався довкола музики: спів, фортепіано, виступи. Але у сьомому класі вона різко змінила напрямок — залишила музичну школу і пішла навчатися до Школи природничого напрямку «Winogradsky School». Це рішення, каже, стало одним із ключових у її житті.

— Там я отримала набагато більше, ніж просто знання з біології чи хімії. Я навчилася мислити, працювати — і там же знайшла «своїх людей», — ділиться дівчина.

У дев'ятому класі Анастасія досліджувала черемшу. Написала наукову роботу про біологічні аспекти та методи розведення цієї рослини й подала на конкурс МАН. Паралельно брала участь у шкільних олімпіадах і навчалася у «Winogradsky School».

— Це був складний період. Я зрозуміла, як важливо дисциплінувати себе, щоб не підводити інших. Не все виходило з першого разу. Мама не один вечір слухала моє «я нічого не встигаю». Коли я захищала роботу, за мене вболівали наставники, друзі, батьки. І коли оголошували результати, я думала: яким би не був бал — я вже не програла, бо маю людей, які в мене вірять. А призове місце стало просто приємним бонусом, який надихає рухатися далі, — ділиться городоччанка.

У 10 класі на Анастасію чекали нові завдання. Їй запропонували балотуватися на президентку ліцею. Спершу дівчина вагалася. Але друзі — навіть із інших шкіл — наполягали. Тож вона склала передвиборчу програму і врешті-решт перемогла.

Анастасія Левандовська Фото: Городок.City

Відтоді у ліцеї з'явилася скринька скарг і пропозицій, а будні розбавляють тематичні дні. Вже були організовані День без рюкзаків, День у піжамах і День сміху, який уже став традицією. Настя вчить однолітків, що школа може бути не лише про парти та підручники, а й про яскраві емоції. Навіть тривоги, що інколи переривають свята, не зупиняють її парламент — вони вже планують нові заходи на завершення року.

Нещодавно Анастасія стала членкинею Консультативної ради з питань молодіжної політики при Хмельницькій обласній раді. Тепер дівчина працює в комісії молодіжного підприємництва та креативних індустрій.

— Ми вже мали кілька зустрічей, отримали посвідчення. Кожен працює у своїй комісії, як справжні депутати. Зараз ми готуємо сюрприз для хмельничан до Дня Конституції України. Привідкрию секрет — це буде новий рекорд. Більше дізнаєтеся згодом, — всміхається дівчина.

Попри такий серйозний статус, Настя залишається щирим підлітком, який дуже любить читати. Вона обожнює детективи Агати Крісті, захопилася антиутопіями — зараз читає «Голодні ігри», а сили черпає у прогулянках на «Новому пляжі» та спілкуванні з близькими.

Сама себе вона називає невиправним оптимістом, хоча чесно зізнається у своїй «слабкості»: «У мене є дуже погана звичка — прокрастинація. Все відкладаю на останній момент, а потім наздоганяю хвости. І так - я завжди запізнююся. У мене вічний бій із часом».

Зараз Анастасія на роздоріжжі: з одного боку вабить медицина, з іншого — юриспруденція. Але в одному вона впевнена точно — її майбутнє буде в Україні.

— Війна змінила мої пріоритети. Я стала радикальною в методах: виключила все російське зі свого життя. Я зрозуміла, як сильно люблю свою країну. Мрію подорожувати, побачити кожен куточок світу, але жити і будувати майбутнє хочу тут. Можливо, в Одесі або в Івано-Франківську, — каже вона.

На запитання про найбільшу мрію Настя відповідає: спершу мир, а потім — свобода побачити світ. Вона впевнена: попри те, що її молодість проходить у напружені часи, після перемоги все буде у сто разів краще, ніж було.

Хмельницькі