Голос тих, хто чекає: фоторепортаж із суботньої акції на центральній площі Городка

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Голос тих, хто чекає: фоторепортаж із суботньої акції на центральній площі Городка

20 квітня 2026 р. 14:25

20 квітня 2026 р. 14:25

55-та акція «Зниклі безвісти — не означає забуті»

Субота, 18 квітня. Центральна площа міста. Родини військових та небайдужі городоччани знову вийшли разом, щоб нагадати: їхніх рідних досі чекають удома.

Щосуботи — разом

Хвилина мовчання

О 9:00 місто завмирає. Зупиняються перехожі, водії глушать двигуни, працівники закладів виходять на вулицю. Це спільна хвилина тиші, яку громада проживає разом.

Разом із рідними

На площу приходять цілими родинами, щоб не залишатися наодинці з очікуванням. Щосуботи тут поруч стоять батьки Сергія Демчука, мати та дружина Юрія Комарницького, мати та брат Віталія Яковенка. Серед тих, хто продовжує чекати, і Любов Князь, дружина військовослужбовця Сергія Козуба з 59-ї окремої штурмової бригади, який зник безвісти на Покровському напрямку. Під час акції жінка притуляє обличчя до великого прапора, намагаючись стримати сльози.

Підтримка поруч

Поруч із родинами стають ті, хто розділяє їхню тривогу, навіть перебуваючи на службі. Фельдшерка швидкої допомоги Інна Баран долучається до акції щосуботи. Попри чергування, вона — тут, у ланцюгу підтримки. У кишені службовий планшет, а поруч — автомобіль та колега-водій, які щомиті готові вирушити на виклик, якщо комусь із городоччан знадобиться допомога.

Спільна молитва

Під час акції звучить спільна молитва. Учасники просять про одне — щоб усі зниклі безвісти захисники повернулися додому.

Сигнал підтримки

Учасники акції закликають містян не залишатися осторонь. У руках вони тримають таблички з написом «Сигналь». Автомобільні сигнали — це знак підтримки і спосіб зробити гучнішим голос тих, хто не може нагадати про себе сам.

Біль втрат

На великому прапорі — портрети воїнів. Для частини родин очікування вже завершилося найважчим повідомленням. Серед них — городоччанин Андрій Бардар. Його портрет, як і інші, позначений чорною стрічкою. Станом на 18 квітня 114 воїнів із Городоччини загинули.

Як повідомила постійна учасниця акції, секретар Городоцької міської ради Олена Гріх, незабаром у Городку планують встановити інсталяцію «Серце надії». На ній розмістять фотографії городоччан, на повернення яких рідні досі чекають.

Голос тих, хто чекає: фоторепортаж із суботньої акції на центральній площі Городка