Скільки насправді коштує вода у Городоцькій громаді і чому мешканці покривають лише половину витрат

24 квітня 2026 р. 18:16

24 квітня 2026 р. 18:16

Тариф, який не покриває витрат

У Городоцькій громаді тарифи на воду, водовідведення та вивезення сміття не змінювались із 2019 року. Сьогодні мешканці платять 20,44 грн за куб води, 9,25 грн за водовідведення – разом 29,69 грн, а також 15 грн з однієї особи за вивезення та захоронення твердих побутових відходів. Втім, фактична собівартість цих послуг значно вища.

Як пояснює головна спеціалістка відділу ЖКГ, інфраструктури та благоустрою Городоцької міської ради Наталія Шиманська, нинішній тариф покриває лише частину витрат комунального підприємства «Городоккомунсервіс».

– На сьогодні населення оплачує близько 48% собівартості. Економічно обґрунтований тариф мав би становити близько 60 гривень за куб води та стоків. Тобто фактично – удвічі більше, ніж платять люди зараз, – зазначає вона.

Наталія Шиманська Фото: Городок.City

Чому послуги подорожчали, а тариф – ні

Основні витрати у структурі тарифу – електроенергія, паливо та заробітна плата. Разом вони формують понад 70% собівартості. За останні роки саме ці складові подорожчали найбільше: електроенергія – більш ніж утричі (з близько 3 грн у 2019 році до 11 грн у 2026-му), паливо – майже втричі.

Директор КП «Городоккомунсервіс» Віктор Верхомій пояснює, що для підприємства це критично, адже система водопостачання в громаді енергозалежна.

– Ми обслуговуємо 67 артсвердловин у 40 населених пунктах. Це велика територія і значні витрати на електроенергію та логістику. Коли ціни на ресурси ростуть, а тариф залишається на рівні 2019 року, підприємство фізично не може працювати без підтримки, – каже він.

Фактично мешканці отримують послуги за ціною, нижчою від їхньої реальної вартості. Різницю компенсує бюджет громади.

У 2025 році на житлово-комунальне господарство спрямували близько 53 млн грн. Із них 9 млн грн – це компенсація різниці між тарифом і фактичними витратами, тобто близько 17% усіх видатків на галузь.

Як пояснює Наталія Шиманська, ці кошти мають чітке цільове призначення і не є «додатковим фінансуванням» підприємства.

– Це не додаткове фінансування на розвиток і не покриття збитків у звичному розумінні. Це компенсація тих витрат, які не враховані в тарифі. Підприємство використовує ці кошти виключно на електроенергію, заробітну плату, податки, а також матеріали й обладнання для утримання систем водопостачання і водовідведення, – пояснює вона.

Механізм компенсації виглядає так: комунальне підприємство щокварталу розраховує обсяг різниці в тарифах і подає його на погодження міській раді. Залежно від вартості енергоносіїв ця сума коливається – у середньому від 2 до 2,5 млн грн за квартал.

– Це дає можливість вчасно розраховуватись за енергоносії і забезпечувати безперебійне водопостачання, – додає Наталія Шиманська.

Чому тариф не підвищують

Попри очевидний дисбаланс, у громаді свідомо не піднімають тариф. Заступник міського голови Дмитро Варшавський пояснює це рішення соціальними причинами.

– Під час воєнного стану ми виходимо з реальних можливостей людей. Підвищення тарифу вдвічі означало б серйозне навантаження на сімейні бюджети. Тому громада бере частину витрат на себе. Це вимушений, але свідомий крок, – зазначає він.

Дмитро Варшавський Фото: Городок.City

Фактично громада обрала модель, у якій частину вартості комунальних послуг оплачують усі платники податків. Це рішення особливо відчутне для закладів, які працюють на межі фінансових можливостей. От як Будинок милосердя, що діє при храмі Святого Станіслава у Городку. Станом на кінець квітень 2026 року там проживає 48 осіб. Дім утримується коштом частини їхніх пенсій та благодійних пожертв. Найбільші витрати – комунальні послуги, ліки та харчування. Якщо їжу й медикаменти часто приносять благодійники, то рахунки за світло, газ, воду та вивезення відходів доводиться оплачувати регулярно.

Будинок милосердя у Городку Фото: Городок.City

За словами директора Будинку милосердя о. Віктора Лутковського, лише за минулий рік за водопостачання вони сплатили 43 тисячі 200 гривень, ще 4 тисячі 200 – за вивезення та захоронення твердих побутових відходів. І це з урахуванням того, що платили за тарифом для населення, а не як юридична особа.

– Ми в своєму колі завжди кажемо, що цей Будинок милосердя тримається на Божому провидінні. Будь-яке здорожчання – палива, продуктів чи комунальних послуг – одразу б’є по нашій роботі. Тоді доводиться економити, від чогось відмовлятися. Відтак рішення міської ради не піднімати тарифи під час війни для нас дуже відчутна підтримка. Хоча ми розуміємо, що цю різницю хтось має покривати, – каже він.

Віктор Лутковський Фото: Городок.City

Як виглядає Городок на фоні інших міст

За рівнем тарифів на водопостачання та водовідведення Городоцька громада суттєво відрізняється від сусідів. Якщо у Городку мешканці платять 29,69 грн, то в інших містах області ці цифри значно вищі. До прикладу, у Хмельницькому – 45,9 грн, у Дунаївцях – 59,6 грн, а у Волочиську – 59,82 грн.

Різниця пояснюється не дешевшим виробництвом, а політикою стримування тарифів.

Окрім тарифу, на фінансовий стан підприємства впливає і платіжна дисципліна. Станом на сьогодні заборгованість населення становить близько 380 тис. грн. У підприємстві зазначають: для громади з понад 10 тисячами абонентів це відносно невелика сума.

– Ми працюємо з боржниками через претензії, не доводячи справи до судів. У 2025 році направили 56 таких повідомлень на загальну суму 84,6 тис. грн. Люди реагують: уже погашено 63,9 тис. грн заборгованості, – каже Віктор Верхомій.

Паралельно громада інвестує у модернізацію. Як розповіла Наталія Шиманська, щороку за бюджетні кошти проводять заміну аварійних ділянок водопровідних мереж (орієнтовно від 5 до 8 км), капітальні ремонти водогонів (близько 11 км), а також реконструкцію та будівництво нових мереж. Зокрема, декілька років тому у Підлісноолексинецькому окрузі збудували 12 км водогону.

Підчас робіт з прокладання нового водогону у селі Підлісний Олексинець. Фото: Городок.City

– За останні роки придбано енергоефективне насосне обладнання, яке встановили на артсвердловинах. Також працюємо над встановленням лічильників: зараз ними забезпечено понад 80% споживачів, – зазначає Наталія Шиманська.

За її словами, ці кроки дозволяють зменшувати втрати води та витрати електроенергії, однак не перекривають загального зростання цін.

У міській раді не приховують: нинішня модель – тимчасова. Після завершення воєнного стану тарифи доведеться переглядати. Їхній рівень залежатиме від вартості електроенергії, пального та оплати праці.

Хмельницькі