Перед останнім дзвоником — до Героїв: у Городку започаткували нову традицію для випускників

28 травня 2026 р. 11:18

28 травня 2026 р. 11:18

Вшанування Героїв

27 травня, напередодні останнього дзвоника, у Городку започаткували нову традицію. Випускники всіх освітніх закладів міста прийшли до могил загиблих захисників — тих, хто колись так само сидів за шкільними партами, мріяв про майбутнє, чекав свого випускного.

Цього дня школярі стояли біля могил Героїв мовчки. У руках тримали квіти. У серцях — вдячність і розуміння: їхній останній дзвоник, атестати, випускні вечори і саме право жити у своєму місті стали можливими завдяки тим, хто став на захист України.

— Ми започаткували нову традицію: перед Днем останнього дзвоника всі випускники мають прийти на кладовище і низько вклонитися нашим хлопцям, нашим захисникам, за те, що вони мають можливість ходити до школи, навчатися, відпочивати, жити, — зазначила Світлана Станиця, директорка Городоцького ліцею №1. — Сподіваємося, що така ініціатива буде не разовою акцією, а щорічною традицією для всіх випускників Городка.

— Сьогоднішня ініціатива цінна тим, що напередодні останнього дзвоника випускники усіх шкіл збираються, аби вшанувати пам’ять наших захисників. Колись вони самі були випускниками. І, звичайно, цей захід присвячений формуванню національно-патріотичної свідомості нашої молоді, — сказала класна керівниця 11-Б кадетського класу Уляна Сівець.

Школярі прийшли до могил Героїв

Для самих школярів це був день, коли війна постала перед ними не з новинних повідомлень, а через імена, світлини, могили людей, які навчалися у тих самих школах, ходили тими ж вулицями, жили поруч.

— Для мене це важливий день вшанування пам’яті людей, які нас захищали. Такі дні потрібно організовувати, щоб люди пам’ятали, хто їх захищав, щоб ми їх бачили і щоб усі про них пам’ятали, — сказав учень ліцею №3 Владислав Рибаков.

Випускниця ліцею №2 Христина Гоцуляк теж говорить про вдячність. Каже, саме завдяки воїнам сьогоднішні випускники можуть навчатися, отримувати атестати і планувати майбутнє.

— Сьогодні ми зібралися, аби вшанувати пам’ять наших воїнів. Завдяки їм ми можемо навчатися, святкувати випускний і просто жити, — сказала Христина.

Особливо щемкими були слова рідних полеглих. Пані Ніна, сестра одного із загиблих захисників, не стримувала емоцій. Її брат теж мав чимало мрій, але війна забрала їх у нього.

— Важливо, що діти не забувають, що вони згадують наших хлопців у такий день. Мій братик дуже хотів на випускний, але не судилося. Хочеться тільки одного — щоб війна закінчилася, — сказала жінка.

Цього дня біля могил захисників звучали слова вдячності, а наприкінці — спільне: «Слава Україні! Героям слава!». І, можливо, саме з таких моментів формується пам’ять покоління. Бо випускний — це не лише про завершення школи. Сьогодні в Україні це ще й про усвідомлення ціни, яку заплатили ті, хто дав іншим можливість дорослішати, навчатися і жити.

Станом на сьогодні Городоччина втратила на війні 114 захисників, ще 107 вважаються зниклими безвісти.

Хмельницькі