На Хмельниччині провели в останню земну дорогу чотирьох захисників

11 червня 2026 р. 08:31

11 червня 2026 р. 08:31

До Небесного війська доєдналися Василь Яковчук, Олег Жуківський, Володимир Демчишин та Микола Мельник...

У понеділок, 8 червня, у Славуті провели в останню путь військовослужбовця Василя Яковчука.

Як повідомляють у громаді, життя захисника обірвалося 2 червня 2026 року, поблизу населеного пункту Булахів, що на Чернігівщині. Під час виконання військового обов'язку Василь Яковчук загинув унаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Василь народився 27 травня 1987 року в селі Корчик Шепетівського району. Там минули його дитинство та юність, там він здобував освіту. Працював на Шепетівському деревообробному комбінаті, згодом тривалий час перебував за кордоном, де опанував професію зварювальника металоконструкцій.

«Він будував і створював, тримав у руках розпечений метал. Після повернення на Батьківщину продовжив працювати зварювальником у Славуті, чесною працею будуючи своє майбутнє та майбутнє своєї родини. Разом із коханою дружиною Василь оселився тут, у Славуті, мріючи про щасливе, мирне та довге життя у рідній країні», - згадують про захисника в громаді.

До лав Збройних сил Василь доєднався 5 серпня 2024 року. Службу проходив на посаді механіка-водія-електрика зенітного ракетно-артилерійського дивізіону.

Поховали захисника на «Новому кладовищі».

Йому навіки залишиться 39 років…

Цього дня на Білогірщині попрощалися із полеглим захисником Олегом Жуківським . Він проживав у Білогір'ї та селі Малі Калетинці.

Як повідомляють у громаді, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Костянтинопольське зв'язок із захисником обірвався. Відтоді він вважався зниклим безвісти. Лише згодом стало відомо, що 13 грудня 2024 року військовослужбовець загинув унаслідок підриву бронетранспортера на міні.

Олег Жуківський проходив службу на Донеччині на посаді водія кулеметного відділення.

Траурний кортеж прибув до селища близько 10:00. На центральній площі відбулася церемонія прощання із захисником, після чого панахиду за воїном звершили у храмі села Хорошів. Поховали Героя на кладовищі в селі Малі Калетинці.

Олегу Жуківському назавжди 37 років…

У понеділок, 8 червня, на Деражнянщині провели в останню дорогу захисника Володимира Демчишина. До рідної Копачівки воїн повернувся на щиті.

Як повідомляють у громаді, тривалий час Володимир вважався безвісти зниклим. Проте згодом стало відомо, що захисник загинув, виконуючи бойове завдання. Свій останній бій Володимир Демчишин прийняв 1 грудня 2024 року поблизу міста Курахове, що на Донеччині.

Траурний кортеж із тілом Героя жителі громади зустрічали живим коридором шани. Уздовж дороги люди ставали на коліна з державними прапорами в руках, віддаючи останню шану своєму землякові.

Після заупокійної служби та прощальної церемонії Володимира Демчишина поховали на місцевому кладовищі з усіма військовими почестями.

Володимиру Демчишину навіки залишиться 27 років…

Цього дня Щиборівська громада попрощалася з Героєм Миколою Мельником.

Як повідомляють у громаді, Микола загинув 6 січня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Вікторівка Суджанського району Курської області.

Микола Мельник народився 19 грудня 2001 року в селі Глібки. Згодом родина переїхала до Радісного, де минули його дитячі та юнацькі роки. Навчався у місцевій школі, а після її закінчення здобував професію у Красилівському професійно-технічному училищі.

"Після строкової служби він створив сім'ю з коханою Дар'єю. У подружжя народилися дві донечки — Аделіна та Злата. Молодшу дитину Микола так і не встиг побачити, адже вона народилася вже після його зникнення безвісти", - розповідають у громаді.

До мобілізації працював в АТ «Красилівський машзавод» та на «Новій пошті».

У 2024 році Микола став до лав Збройних сил України. Після підготовки у Кам'янці-Подільському проходив службу у складі 92-ї окремої штурмової бригади. Серед побратимів мав позивний «Майстер». Наприкінці грудня 2024 року вирушив на бойове завдання на Курщину, звідки вже не повернувся.

Миколі Мельнику назавжди 23 роки...

Микола Мельник. Фото: Щиборівська територіальна громада / facebook

Хмельницькі