У ліцеї №4 попрощалися зі школою 65 випускників

19 червня 2026 р. 20:20

19 червня 2026 р. 20:20

Останній вечір у рідній школі

19 червня на подвір’ї Городоцького ліцею №4 було людно ще до початку урочистостей. Випускники збиралися біля школи, фотографувалися, жартували, пригадували шкільні історії та раз у раз озиралися на однокласників — тих, із ким провели поруч багато років.

Свято зі змішаними емоціями

Цього дня 65 учнів ліцею прощалися зі шкільним життям, учителями та однокласниками. Випускний вечір вирішили провести на подвір’ї рідної школи. Тут усе було знайоме: вхід, коридори, подвір’я, обличчя вчителів. Але цього разу школярі прийшли сюди вже не на уроки, а за своїми свідоцтвами про повну загальну середню освіту. І настрій у них був суперечливий: радість змішувалася з хвилюванням, а відчуття свята — з розумінням, що звичне шкільне життя завершується.

Ілона Дмитришина Фото: Городок.City Автор: Віра Лапа

— З веселим, дуже веселим настроєм прийшла на сьогоднішнє свято, але трошки є все ж таки сум, тому що закінчую навчання, закінчую школу. Не буду більше бачитися зі своїми однокласниками, мабуть. І йду в доросле життя, — сказала випускниця Ілона Дмитришина.

Схожі емоції були й в Анастасії Сердечної. Вона усміхалася, але зізнавалася: за школою сумуватиме.

— У мене настрій досить веселий, але через те, що я випускаюсь, — сумно. Я буду сумувати за школою, за вчителями, за роками, які я тут провела, — поділилася випускниця.

Рената Шевчук згадувала не лише навчання, а й ті моменти, які зазвичай залишаються у пам’яті: поїздки, шкільні свята, зустрічі, спільні репетиції й навіть витівки, за які потім доводилося відповідати.

Рената Шевчук Фото: Городок.City Автор: Віра Лапа

— Дуже багато шкільного життя запам’яталося. Найбільше, мабуть, те, що не подобалося вчителям — як ми тікали з уроків. Це, звісно, було весело, але потім «отримувати» за це було не дуже весело. І всі ці свята, які ми разом проводили в актовому залі, поїздки з вчителями, зустрічі — ці теплі моменти залишаться назавжди, — сказала вона.

Побажання від батьків

Поруч із випускниками цього дня були їхні батьки, рідні та друзі. Вони фотографували дітей, поправляли стрічки, обіймали, аплодували під час вручення свідоцтв, відзнак і грамот.

— Хочеться побажати всім випускникам гарної долі, щоб вступили, хто куди бажає, досягли успіхів, обрали професію, яку хочуть, і в майбутньому йшли на роботу з радістю, — сказала мама випускниці Тетяна Слободян.

Андрій Гурний розповів, що його син за роки навчання змінив кілька шкіл, а 10-й та 11-й класи завершив уже в ліцеї №4. Батько не приховував гордості: син закінчив навчання з медаллю.

Андрій Гурний Фото: Городок.City Автор: Віра Лапа

— У першу чергу бажаю мирного неба і щоб усі їхні мрії збулися. Я знаю по своєму синові: у нього плани, як кажуть, космічні. Хочу, щоб батьки допомогли дітям, а найголовніше — щоб настав мир, щоб вони могли здобувати освіту, професії, жити, творити і піднімати нашу Україну, — сказав Андрій Гурний.

Уроки, які запам’яталися

З останньою напутньою промовою до одинадцятикласників звернулася директорка ліцею Оксана Дроник. Вона подякувала захисникам і захисницям, завдяки яким школа може проводити такі події навіть під час війни, та нагадала: на шкільні роки нинішніх випускників випало багато випробувань — пандемія, дистанційне навчання, повномасштабна війна, повітряні тривоги, холодні класи й непрості навчальні роки.

Та один епізод директорка згадала з усмішкою. Коли у школі було холодно і не було світла, вона почула в коридорі музику. Виявилося, що учні танцювали польку, щоб зігрітися.

Оксана Дроник Фото: Городок.City Автор: Віра Лапа

— Я вам хочу побажати, щоб ви знайшли кожен свій колектив, щоб вам було комфортно з ним і танцювати, і працювати, і переборювати труднощі, — звернулася Оксана Дроник до випускників.

Вона також наголосила, що доросле життя — це передусім відповідальність. Не лише за оцінки чи документи, а за власні рішення, вибір і вчинки.

— Не бійтеся помилятися. На своїх помилках ви будете вчитися. Я переконана, що кожен із вас буде успішним у своїй справі. Яку б професію ви не обрали, станьте у ній найкращими, — сказала директорка.

Напуття у доросле життя

До випускників звернувся і заступник міського голови Дмитро Варшавський. Він подякував захисникам, які боронять Україну, вчителям — за працю з дітьми, а батькам — за підтримку, яку вони вкладали й надалі вкладатимуть у своїх дітей.

Дмитро Варшавський Фото: Городок.City Автор: Віра Лапа

— За вашими плечима є серйозний фундамент знань, який ви отримали тут, у школі, разом із вашими вчителями. Хочеться, щоб ці свідоцтва для вас були не просто папірцями, а справді згодилися в житті, — сказав Дмитро Варшавський.

Він побажав випускникам упевнено йти до своїх мрій, не забувати батьків і повертатися до рідної школи, де їм завжди будуть раді.

Роки поруч

Для класних керівниць цей випуск також був особливим. Уляна Сівець розповіла, що це її перший випуск. Разом із кадетським класом вона пройшла сім років.

— Сім років ми працювали пліч-о-пліч, а сьогодні випускаємося. Це мій перший випуск, мій перший досвід. І я дуже тішуся тим, що мала такий досвід, — сказала класна керівниця.

Лідія Омельчук говорить про своїх випускників уже не лише як про учнів. За роки навчання вона встигла добре пізнати кожного: характери, особливості, секрети, мрії й сильні сторони.

— За стільки років здружилися. Знаю кожного. Може, навіть більше, ніж батьки, їхні різні особливості, секрети, побажання. Сумно, але я щаслива, що вони всі прийшли до цього дня, всі склали НМТ. Перед ними відкрита велика дорога. Тільки дай Боже їм мирного неба і закінчення цієї війни, — зазначила педагогиня.

Отримання свідоцтв

Після привітань настав один із головних моментів вечора — вручення свідоцтв про повну загальну середню освіту. Разом із ними випускники отримували відзнаки, медалі та грамоти за навчання, участь в олімпіадах, конкурсах, спортивних і творчих змаганнях.

Батьки у цей час аплодували, знімали відео, шукали поглядом своїх дітей і, здається, хвилювалися не менше за них.

Вальс на прощання

На знак подяки педагогам і батькам випускники підготували промови, пісні й танці. Кожен із трьох класів виступив із творчим номером. Одні виступи були щемливими й серйозними, інші — жартівливими, з теплими згадками про шкільні будні, вчителів і однокласників.

Особливим моментом став традиційний танець із батьками. На шкільному подвір’ї випускники кружляли разом із мамами й татусями.

Подарунком для всіх присутніх став і вальс, який юнаки та дівчата готували кілька місяців. На подвір’ї, де вони ще недавно поспішали на уроки, цього вечора вони танцювали вже як випускники.

Далі в кожного буде своя дорога. Хтось залишиться ближче до дому, хтось поїде навчатися в інше місто, хтось ще змінить свої плани. Але 19 червня вони востаннє зібралися на подвір’ї ліцею №4 саме як випускники — разом зі своїми однокласниками, вчителями, батьками і тими людьми, які були поруч у їхні шкільні роки.

Ліцеїсти урочисто поклали квіти до меморіальної дошки з фотографіями випускників закладу, які загинули на війні. Фото: Городок.City Автор: Віра Лапа

Хмельницькі