Учениця зі Старокостянтинова пройшла відбір до міжнародного FEM Camp: що змінили шість днів на Кіпрі

10 липня 2026 р. 10:15

10 липня 2026 р. 10:15

«Не чекайте ідеального моменту — створюйте його самі». Саме за таким принципом живе Марійка Шевчук — учениця 11 класу Старокостянтинівського ліцею імені Героя України Сергія Бондарчука. Вона активно реалізовує екологічні ініціативи, організовує молодіжні заходи та постійно шукає нові можливості для розвитку. Цього літа Марійка стала учасницею міжнародної лідерської програми FEM Camp на Кіпрі, де разом із однолітками працювала над бізнес-кейсами, навчалася у міжнародних експертів і вдосконалювала лідерські навички. Для Starkon.city вона розповіла про шлях до міжнародної програми, вивчення англійської, яка стала ключем до нових можливостей та як перестати боятися помилок.

«Шість днів, які змінили моє бачення власних можливостей»

FEM Camp — це міжнародний освітній лідерський табір, створений для розвитку впевненості у собі, критичного мислення та лідерських здібностей серед дівчат. Тут прагнуть розвивати навички, будувати впевненість у собі, створювати соціальні проєкти та знайомитися з однодумцями з різних країн.

- Щоб потрапити до табору, - розповідає Марія, - спочатку потрібно пройти онлайн-програму, яка присвячена розвитку лідерства серед дівчат. Участь у ній можуть брати лише дівчата віком від 13 до 18 років.

Під час програми кожна учасниця працює з особистим ментором і разом із командою створює власний соціальний проєкт. Тематика може бути будь-якою — екологія, моделінг, освіта чи інші сфери, які цікавлять учасниць.

Окрім роботи над проєктом, щотижня потрібно проходити навчальні курси. Вони охоплюють різні теми: штучний інтелект, лідерство, глобальні виклики, публічні виступи та комунікацію. Також регулярно проходять зустрічі з відомими спікерами.

Після завершення онлайн-програми кожна команда презентує свій проєкт на фінальному саміті. Саме за його результатами відбирають лише три команди, які отримують можливість поїхати до табору на Кіпрі. Крім цього, ще кілька найактивніших учасниць, які сумлінно виконували всі завдання та проходили курси, також отримують запрошення. Саме таким шляхом мені вдалося стати учасницею FEM Camp.

Табір тривав шість днів — з 17 по 23 червня. У ньому брали участь 48 учасниць, що цікаво 47 з них були українки і лише одна дівчинка з Кіпру. Програма табору була дуже насиченою і більше нагадувала інтенсивне навчання, ніж звичайний відпочинок.

Основною частиною став командний бізнес-кейс. Кожна команда отримувала реальну компанію або організацію та працювала над вирішенням її актуальної проблеми. Наприклад, учасниці розробляли ідеї для аеропорту Ларнаки або шукали способи популяризувати паралімпійський спорт серед молоді.

- Щоб краще зрозуміти завдання, ми відвідували підприємства, ресторани та інші об'єкти, знайомилися з їхньою роботою, аналізували проблеми й розробляли власні рішення. У фінальний день кожна команда презентувала свій проєкт.

Найбільше мені запам’ятався день, коли ми готували командний театралізований перформанс на соціальну тему. Наша команда обрала тему – мізогінія. Саме після нашого виступу половина залу просто плакала, настільки їм сподобалась наша презентація, - ділиться емоціями старокостянтинівчанка.

- Окрім цього, ми багато навчалися: слухали лекції про бізнес, створення стартапів, підприємництво, знайомилися з історією та культурою Кіпру, брали участь у воркшопах і зустрічах із підприємцями та міжнародними експертами.

Найбільше мене вразило те, що ця програма допомагає вийти за межі звичних знань. До цього я вже займалася різними проєктами, але майже нічого не знала про бізнес. Саме в таборі я вперше навчилася аналізувати реальні бізнес-завдання, працювати над кейсами та шукати практичні рішення. Це був дуже цінний досвід, який суттєво розширив моє бачення власних можливостей.

Осягнути нове, учасникам табору, допомагали лектори-практики з України, Кіпру, Англії. Марі каже, що було дуже приємно побачити, що дорослі люди відкриті до спілкування з молоддю, підтримують їх ідеї і готові допомагати реалізувати.

- Особливо мене надихнув виступ засновника компанії Breezy (компанія займається відновленням техніки). Він із великим захопленням розповідав про свою справу та про те, як усе починалося. За його словами, на старті в нього не було ні значних коштів, ні великої команди — лише ідея, в яку він щиро вірив. Згодом ця ідея об'єднала однодумців, а компанія виросла до міжнародного рівня і сьогодні працює в різних країнах, - ділиться Марія.

Саме ця історія змусила мене замислитися: не потрібно чекати ідеальних умов, щоб почати.

Його виступ став для мене одним із найсильніших джерел натхнення під час табору.

Мені здається, що головна мета цієї програми — не просто дати нові знання, а допомогти кожній учасниці розкрити свій потенціал. Якщо комусь цікавий бізнес — вона розвивається в цьому напрямку, якщо лідерство чи соціальні проєкти — отримує можливість проявити себе саме там.

Особисто я зрозуміла, що програма дуже сильно спрямована на розвиток лідерських якостей. Нас постійно заохочували висловлювати власну думку, презентувати свої ідеї, брати участь у дискусіях, ставити запитання та виступати перед аудиторією. Завдяки цьому кожна могла проявити себе і відчути впевненість у власних силах.

Найцінніше для мене те, що ця програма мотивує не боятися починати щось нове. А атмосфера взаємної підтримки стала для мене одним із найважливіших відкриттів табору.

Не обов'язково бути лідером — важливо бути готовим розвиватися

- Багато хто думає, що для участі в FEM Camp потрібно вже бути лідером, але це не так, - переконана Марія. - Найважливіше — мати достатній рівень англійської мови, адже вся програма проходить саме англійською. Воркшопи, робота в командах, спілкування з менторами та міжнародними спікерами — усе відбувається без перекладу. Особливо зараз, коли до програми долучається дедалі більше учасників і менторів з різних країн, англійська стає справді необхідною.

Водночас важливо не лише знати мову, а й розуміти, навіщо ти подаєшся на програму. Потрібно мати власну мету й бажання розвиватися. На етапі відбору ми записували відео англійською мовою, у якому розповідали, що для нас означає лідерство. Я зрозуміла, що журі хоче побачити не красиві слова, а справжню людину. Тому я намагалася показати себе через власний досвід і конкретні дії. Мені здається, саме щирість і креативний підхід допомогли пройти відбір.

Я б порадила всім, хто хоче брати участь у міжнародних програмах, спочатку добре вивчити інформацію про них. Варто зрозуміти, які цінності вони підтримують, чого очікують від учасників, і подумати, як цікаво розповісти свою історію.

Для мене участь у FEM Camp стала набагато більшою, ніж просто поїздка за кордон. Програма подарувала нові знання, знайомства з людьми з різних країн, досвід роботи над бізнес-кейсами та впевненість у власних силах. Я отримала цінний результат — нові навички, міжнародні контакти та натхнення створювати власні ініціативи. Саме тому тепер мені хочеться більше розповідати про такі можливості іншим підліткам і мотивувати їх не боятися подаватися на міжнародні програми.

«Я навчилася не боятися помилятися»

- Уже з власного досвіду, я б порадила молодим людям не чекати ідеального моменту для реалізації своїх планів. Колись я теж постійно думала: «Почну завтра», «Спочатку треба краще підготуватися», «Ось буде правильний час — тоді й зроблю перший крок». Але згодом зрозуміла, що цього «правильного моменту» може ніколи не настати.

У якийсь момент я просто сказала собі: краще спробувати й помилитися, ніж усе життя шкодувати, що навіть не наважилася почати. Так, помилки будуть. Можливо, щось не вийде з першого разу, але це нормально. Кожна помилка — це досвід, який робить нас сильнішими – каже Марійка Шевчук.

Я сама не раз переконувалася в цьому. Під час реалізації одного з екологічних проєктів ми організовували громадське обговорення, але я забула вчасно розповісти про нього в соцмережах. Через це майже ніхто не прийшов. Тоді мені було дуже прикро, але замість того, щоб здатися, я проаналізувала свою помилку. Коли ми проводили наступний захід, усе врахували — і тоді до нас долучилося вже кілька десятків людей, причому не лише зі Старокостянтинова, а й із навколишніх сіл.

Мабуть, саме тому я вже не боюся помилятися. Для мене успіх складається не лише з досягнень, а й із тих уроків, які я отримала на шляху до них.

Тому моя головна порада — не дозволяйте страху зупиняти вас. Ми дуже часто самі себе переконуємо, що нічого не вийде. Але варто зробити лише перший крок, взяти на себе відповідальність і просто почати діяти. Навіть якщо страшно. Тому не чекайте ідеального моменту — створюйте його самі.

Від міжнародної програми — до власної ініціативи

Не забула Марія і про свій навчальний заклад, де уже разом з подругою Євою Могилевською реалізовує проект.

- Я перейшла в 11 клас, тому дуже хочу залишити після себе щось корисне для ліцею. Зараз у нас уже працює екозона, де ми проводимо майстер-класи, популяризуємо екологічні звички та створюємо простір для відпочинку учнів. Хотілося б зробити її ще цікавішою і, можливо, організувати екофестиваль або іншу ініціативу, яка об'єднає молодь.

Також ми з командою думаємо над тим, щоб розширити наш екологічний проєкт за межі громади й налагодити співпрацю з молодіжними екоініціативами з різних міст України. Вірю, що навіть онлайн можна реалізовувати цікаві проєкти, які матимуть великий вплив.

«Я зрозуміла: якщо хочу здійснити мрію, потрібно діяти вже зараз»

Як уже розповідала Марія, саме англійська мова дала їй можливість податися на участь у таборі. Тож дівчина розповідає, як вона розпочала вивчати іноземну мову.

- Якщо чесно, колись англійська була моїм не надто улюбленим предметом. Мені зовсім не хотілося її вивчати, я не бачила в цьому сенсу і постійно відкладала навчання на потім. Але ще з молодших класів у мене була велика мрія — стати фіналісткою програми обміну FLEX. Я дивилася на тих, кому це вдалося, і теж хотіла колись отримати таку можливість. Проте довгий час лише мріяла і майже нічого не робила для цього, - відверто розповідає Марійка.

Переломним став зовсім несподіваний момент. Одного дня сестра надіслала мені звичайне відео про дівчину, яка вступила до Гарварду. Не знаю чому, але саме тоді я зрозуміла: якщо хочу здійснити свої мрії, потрібно починати діяти вже зараз. Я почала шукати інформацію про міжнародні програми, виписувати нові слова, дивитися відео англійською мовою і поступово зробила англійську частиною свого життя.

Потім я потрапила до англомовного табору в Україні. Там уперше опинилася серед людей, які майже весь час спілкувалися англійською. Було дуже складно: багато учасників уже вільно розуміли мову, а я намагалася хоча б упіймати кілька знайомих слів, щоб підтримати розмову. Але саме тоді я зрозуміла, що не хочу здаватися.

Дуже важливу роль відіграла моя репетиторка. Вона не просто навчала граматики чи нових слів, а допомогла мені закохатися в англійську. Завдяки їй я перестала сприймати її як шкільний предмет. Ми використовували цікаві ресурси, дивилися фільми, працювали з сучасними матеріалами, і навчання почало приносити задоволення.

Я багато практикувалася самостійно. Відвідувала безкоштовні speaking clubs, дивилася фільми та відео англійською, читала прості книжки. Пам'ятаю, як уперше зайшла на розмовний клуб і зрозуміла, що його веде американець. Я дуже хвилювалася, тому заздалегідь записувала свої відповіді на аркуші й просто читала їх. Але з кожною зустріччю говорити ставало дедалі легше.

Ще один спосіб, який мені дуже допоміг, — я почала записувати для себе невеликі відео англійською. Уявляла, що даю інтерв'ю, розповідала про свої захоплення, ставила собі запитання й відповідала на них. Зараз ці записи досі зберігаються в моєму телефоні. Інколи я їх переглядаю і бачу, який величезний шлях уже пройшла.

Озираючись назад, я розумію, що секрету не існує. Мені допомогли регулярність і маленькі кроки. Я не намагалася за один день вивчити всю мову — щодня робила щось невелике: вивчала нові слова, читала кілька сторінок книги, дивилася коротке відео або просто говорила англійською сама з собою. Саме ця щоденна практика дала результат.

Сьогодні англійська для мене — це не просто іноземна мова. Це можливість знайомитися з людьми з різних країн, навчатися у міжнародних експертів, брати участь у міжнародних проєктах і відкривати для себе нові можливості. Я переконалася на власному досвіді: якби колись не подолала свій страх і не почала вивчати англійську, то не змогла б стати учасницею міжнародного FEM Camp на Кіпрі та багатьох інших програм, які змінили моє життя.

Фото з особистого архіву Марії Шевчук

Хмельницькі