Йому мало б виповнитися 37: батьки Олександра Мельника розповіли про сина

16 липня 2026 р. 10:25

16 липня 2026 р. 10:25

Пам'ять про Героя

16 липня Олександру Мельнику з Городка мало б виповнитися 37 років. Професійний військовий, захисник українського неба загинув у перший день повномасштабного вторгнення росії в Україну. У день народження сина його батьки, Ольга та Анатолій Мельники, згадують останню зустріч, коли ще бачили його живим.

Остання зустріч із сином

Востаннє Ольга та Анатолій Мельники бачили сина у травні 2021 року на День сімʼї. Олександр приїхав до Городка разом із дружиною Іриною та маленьким Кирилом. Тоді вся родина зібралася разом і зробила спільне фото. Воно стало останньою сімейною світлиною з Олександром.

16 липня, у день народження сина, Ольга Мельник зателефонувала Олександру.

— Я телефонувала йому щоб привітати. А він каже: «Мамо, не маю як говорити, ми якраз вантажимося». Ми так хотіли поїхати до нього, але він відповів: «Мам, ми тільки-но були у вас недавно. Ну чого ти приїдеш? Я тебе не побачу, ти мене не побачиш… У мене все добре, все добре», — згадує Ольга Мельник.

На той час за плечима Олександра були роки військової служби та бойовий досвід. Він служив у 23-му дивізіоні 96-ї зенітної ракетної бригади Повітряних сил ЗСУ, був начальником штабу та першим заступником начальника дивізіону. Із 2018 року виконував бойові завдання у зоні проведення Операції об'єднаних сил.

Олександр Мельник з побратимами. Фото: сімейний архів родини Мельників

Та поруч зі службою була родина. У 2018 році в Олександра та Ірини народився син Кирило. На появу дитини, пригадує мати воїна, Саша дуже чекав. Проте вже за кілька днів після народження сина знову поїхав на службу.

— Він забрав Іру з пологового... Кирюші було лише кілька днів, коли Саша поїхав. Майже не бачив, як росла його дитина, — говорить Ольга Мельник.

Перший день великої війни

24 лютого 2022 року дружина Олександра Ірина разом із сином Кирилом поспіхом виїхала з Київщини. Через російські обстріли вони рятувалися у Городку — в домі батьків Олександра. Із собою майже нічого не взяли, бо сподівалися, що їдуть лише на кілька днів.

Ольга та Анатолій чекали невістку й онука. Купували продукти, готувалися їх зустрічати. У цей час дехто з рідних уже знав, що Олександр тяжко поранений. Та матері вирішили поки нічого не говорити.

— Я ходила по магазинах, щось купувала, готувалася. Навіть сміялася… А Наталка (сестра Олександра, - ред.) й Іра вже знали, що Саша тяжко поранений. Потім невістка зателефонувала і сказала: «Саші більше немає», — згадує Ольга Мельник.

Олександр Мельник із позивним «Сектор» загинув 24 лютого 2022 року під час ворожого обстрілу на Луганщині, поблизу міста Сватове. Йому було 32 роки.

До останнього думав про інших

У ніч із 23 на 24 лютого в напрямку військового штабу під Сватовим летіли п'ять ворожих ракет. Чотири збили сили протиповітряної оборони. П'ята влучила у ціль.

Олександр отримав тяжкі поранення. Його доправили до лікарні разом із молодим військовим Дмитром, який лише нещодавно закінчив університет і восени потрапив у підрозділ Олександра. Про останні хвилини життя сина Мельники дізналися вже пізніше — від матері Дмитра, яка особисто забирала тіло сина з окупованої території і говорила з лікарем, який був поруч з українськими захисниками в останні хвилини їхнього життя.

— Саша сам стікав кров'ю, але говорив тому хлопцеві: «Я тобі наказую жити. Ти маєш за нас помститися…» Він до останнього думав не про себе, — розповідає пані Ольга.

Врятувати Олександра не вдалося. Він помер на операційному столі. Того дня під Сватовим загинули ще четверо військових, які перебували разом з Олександром у штабі.

Вони загинули в один день. Фото: сімейний архів родини Мельників

Через бойові дії та окупацію території рідні кілька тижнів не знали, коли зможуть повернути тіло Олександра додому. 13 березня 2022 року воїна поховали на Алеї Слави у рідному Городку.

Про нагороди дізналися згодом

За роки військової служби Олександр Мельник отримав понад десять відзнак і нагород. Та про більшість із них батьки сина не знали.

— Ми навіть його нагород ніколи не бачили. Уже після загибелі їх привезли додому. Саша був не з тих, хто багато говорить про себе. Ніколи нічим не хизувався, — розповідає Анатолій Мельник.

Більшість нагород Олександр отримав за життя, частину — посмертно. Усі їх Ольга та Анатолій Мельники зберігають удома, поруч із фотографіями сина. Батьки полеглого захисника зверталися до Президента України з проханням присвоїти Олександру звання Героя України посмертно. І хоча петиція набрала понад 26 тисяч голосів, цього звання городоччанину не присвоїли.

— Хотіли, щоб його дитина знала: ми зробили для Саші все, що могли, — говорить Ольга Мельник.

Сьогодні Кирило щоліта приїжджає до бабусі й дідуся у Городок . Тут йому розповідають про батька, показують фотографії та бережуть речі, пов'язані з його життям і службою.

Пам'ятають Олександра і його побратими. Вони приїжджають до родини, відвідують могилу «Сектора» та діляться з батьками спогадами про нього.

На честь Олександра Мельника названа одна з вулиць Городка. Його ім'я викарбуване на меморіалі у ліцеї, де він навчався. Та для Ольги й Анатолія найважливіше, аби пам'ять про їхнього Сашка жила не лише у назвах і відзнаках, а й у родині — у спогадах, які зберігають для його сина Кирила.

Нагороди Олександра Мельника

За життя:

• відзнака «За доблесть та звитягу» — 14 грудня 2012 року;
• відзнака «За службу державі» — 3 червня 2015 року;
• відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції» — 17 лютого 2016 року;
• відзнака «За службу державі» — 25 квітня 2017 року;
• відзнака «За плідну співпрацю» — 1 листопада 2017 року;
• почесна відзнака «Операція об'єднаних сил. Маріуполь» — 30 червня 2018 року;
• нагрудний знак «Козацький хрест» — 27 вересня 2018 року;
• медаль «За жертовність і любов до України» — 29 листопада 2018 року;
• пам'ятна відзнака «15 років Повітряним Силам Збройних Сил України» — 9 вересня 2019 року;
• медаль «За відвагу» — 1 липня 2020 року;
• відзнака «Гідність та честь» — 14 жовтня 2021 року.

Посмертно:

• орден «За мужність» ІІІ ступеня — 2022 рік;
• відзнака Президента України «За оборону України» — 2022 рік;
• звання підполковника — 2023 рік;
• Комбатантський хрест — 2024 рік;
• орден «Хрест Героя» військової частини А2860;
• звання «Почесний громадянин Городоцької міської територіальної громади» — 2025 рік.

Хмельницькі