Найвидатніші археологічні знахідки Хмельниччини: від стоянки первісних людей до унікальної свинцевої грамоти

15 серпня 2026 р. 10:26

15 серпня 2026 р. 10:26

Хмельниччина — один із тих регіонів України, де буквально під ногами лежать свідчення історії, що охоплює сотні тисяч років. На території області археологи знаходили стоянки первісних людей, давні городища, язичницькі святині, середньовічні скарби, унікальні монети та навіть лист, написаний понад 800 років тому.

Деякі з цих знахідок мають значення далеко за межами Поділля. Вони допомагають ученим відтворювати побут і вірування давніх мешканців краю, торговельні зв’язки, розвиток писемності, монетної справи та військової архітектури.

Пропонуємо згадати найвідоміші археологічні відкриття, зроблені на території сучасної Хмельницької області.

Лука-Врублівецька — сліди найдавніших мешканців Поділля

У 1946 році на лівому березі Дністра, неподалік села Лука-Врублівецька, археологи виявили одну з найдавніших палеолітичних стоянок на території України.

Пам’ятку датують періодом понад 300 тисяч років тому . Її відкриття стало важливою подією для дослідження найдавнішої історії людства на території України.

Під час розкопок археологи знайшли численні уламки кременю зі слідами штучної обробки — відщепи, нуклеуси та примітивні ручні рубила.

Особливе значення мають саме рубила з Луки-Врублівецької. Їх відносять до найдавніших знарядь такого типу, знайдених в Україні.

Не випадково назва цієї пам’ятки десятиліттями фігурувала у шкільних підручниках та історичних атласах. Вона є одним із ключових свідчень того, що територія сучасної Хмельниччини була заселена людьми ще у надзвичайно давні часи.

Рудковецьке городище — укріплене поселення передскіфської доби

На крутих схилах лівого берега Дністра поблизу села Рудківці на Новоушиччині розташоване Рудковецьке городище — пам’ятка передскіфського періоду, яку датують IX–VII століттями до нашої ери .

Її унікальність полягає передусім у масштабах та рівні укріплень. Цитадель була захищена трьома лініями валів. Додаткові земляні укріплення спорудили і на прилеглій частині плато.

Загальна площа цитаделі та захищеної території перевищувала 30 гектарів.

Археологи дослідили тут близько 30 жител із глинобитними печами та відкритими вогнищами. Давні будинки були наземними, напівземлянками або землянками. Найпоширенішими були перші два типи.

Стіни споруджували з пруття, яке обмазували глиною. Площа більшості жител становила лише 15–25 квадратних метрів, тому, ймовірно, у кожному з них мешкала одна невелика сім’я.

Рудковецьке городище стало важливим джерелом інформації про життя населення Подністров’я напередодні скіфської доби.

Бережанський скарб — зустріч культур у Подністров’ї

У перші століття до нашої ери та на початку нашої ери більша частина сучасної Хмельниччини залишалася малозаселеною. Найбільше археологічних пам’яток цього періоду виявили у Подністров’ї.

Саме тут перетиналися культурні та етнічні впливи різних народів — ранніх слов’ян, гето-фракійських племен, сарматів та інших.

Одним із найяскравіших свідчень цих контактів став Бережанський скарб , знайдений на поселенні поблизу села Бережанка на Чемеровеччині.

До його складу входили золоті шийні гривні, срібна підвіска, бронзовий амулет у формі птаха, елементи кінської збруї, намисто із сердоліку та скла.

Набір та стиль речей Бережанського скарбу (золоті шийні гривні, срібна підвіска, бронзові амулет у вигляді птаха та вуздечний набір, намисто з сердоліку і скла) свідчить про поєднання кельтської, фракійської, слов’янської, сарматської моди і технологій.

Лепесівські «календарі» — загадкові знаки на ритуальних чашах

Село Лепесівка неподалік Ямполя на Білогірщині стало відомим далеко за межами України після археологічних досліджень поселення Вельбарської культури.

Пам’ятку датують II–III століттями . Саме тут археологи у 1960-х роках виявили жертовник із ритуальними чашами, на вінцях яких були нанесені складні орнаменти та піктографічні знаки.

Дослідники інтерпретували ці зображення як своєрідну систему календарних позначень, пов’язану із сонячним і місячним циклами та сільськогосподарськими роботами.

Імовірно, чаші використовували під час ритуалів, пов’язаних із природними явищами, погодою та врожаєм.

Лепесівське поселення вважається однією з ключових археологічних пам’яток Вельбарської культури на території України.

Збруцький ідол — найвідоміша язичницька скульптура

Мабуть, найвідомішою археологічною знахідкою, пов’язаною з Хмельниччиною, є Збруцький ідол , або Збруцький Світовид.

Чотиригранна вапнякова статуя має висоту 2,57 метра. На її верхній частині зображено чотирилику голову в головному уборі, а грані стовпа вкриті барельєфами.

Композицію традиційно трактують як відображення уявлень східних слов’ян про три рівні світобудови — небесний, земний та підземний.

Припускають, що статуя могла стояти в центрі язичницького святилища на горі Богит. Археологи виявили там городище-святилище, яке вважають одним із найбільших дохристиянських культових центрів слов’ян.

Збруцький ідол знайшли 1848 року в річці Збруч неподалік Гусятина. Від 1851 року оригінал зберігається в Краківському археологічному музеї.

Копії статуї нині можна побачити, зокрема, у музеях Кам’янця-Подільського, Тернополя, Києва та Львова.

Попри дискусії дослідників щодо датування, походження та первісного призначення пам’ятки, Збруцький ідол залишається однією з найвідоміших дохристиянських скульптур, знайдених на території України.

Свинцева грамота з Полонного — лист із XII століття

Однією з найгучніших археологічних знахідок останніх років стала давньоруська свинцева грамота, яку виявили 2021 року під час археологічних досліджень літописного Полонного.

Свинцеву пластину з написами, згорнуту в сувій, знайшли на території посаду давнього міста, яке вперше згадується у літописах 1169 року.

На обох сторонах пластини нанесено тексти кирилицею.

На одному боці міститься розпорядження чоловіка на ім’я Хитр до Міча та Гирла. Йдеться про худобу, яку потрібно було зібрати, після чого Гирл мав відвести її до Києва.

На іншому боці є особиста приписка до Міча щодо хвороби його матері.

Саме побутовий характер тексту робить знахідку особливо цінною для істориків. Це не літопис чи офіційний документ, а своєрідний лист звичайної людини з повсякденними справами.

Дослідники називають грамоту винятковою пам’яткою давньоруської писемності. Її відкриття стало важливим внеском у вивчення писемної культури середньовічної Русі.

Бакотський скельний монастир — святиня в дністровських скелях

Однією з археологічних візитівок Поділля є Бакотський скельний монастир.

Його залишки були виявлені наприкінці XIX століття — у 1891 році неподалік давньої Бакоти.

У скелях дослідники виявили три печери-коридори. У стінах та підлозі були висічені продовгуваті ніші, частина яких використовувалася для поховань. Загалом дослідили 17 ніш у печерах та 19 гробниць у підлозі.

Особливу цінність становлять давньоруські написи на скелі біля входу до монастиря. В одному згадується ігумен Григорій, в іншому йдеться про спорудження цього місця.

«Благослови Христос Григория Игумена; давшего силу святому Михайлу» та «Григорий воздвиг место се».

Бакотський монастир є одним із найважливіших археологічних свідчень розвитку християнської традиції на Поділлі у середньовіччі.

Скарби Болохівської землі — золото і срібло XIII століття

Територія Хмельниччини зберегла чимало ювелірних виробів часів Русі. Особливе місце серед них посідають скарби Болохівської землі , виявлені під час археологічних досліджень поблизу Городища на Деражнянщині, Теліжинців на Старосинявщині, Городища на Шепетівщині та Губина на Старокостянтинівщині.

До скарбів належать жіночі прикраси — колти, амулети, браслети, рясни, медальйони, шийні гривни.

Високу художню цінність мають і чоловічі срібні та позолочені перстні-печатки, щитки яких прикрашені тендітним візерунком. Зображення на печатях таких перстнів були особистими знаками власника, якими робили восковий відтиск нижче тексту документа. У зв’язку з цим увагу дослідників привернули три перстня, на щитках яких викарбовано знаки руських князів у вигляді двозубця. За схемою вони подібні до знаків чернігівських князів Ольговичів, що дає підстави для цікавих історичних висновків.

Частина виробів вирізняється настільки високою художньою майстерністю, що має мало або взагалі не має аналогів серед відомих археологічних знахідок.

У другій половині XX століття болохівські скарби демонстрували на міжнародних виставках. Вони побували, зокрема, у Канаді, Італії та Японії.

Значна частина колекції згодом повернулася до Хмельницького обласного краєзнавчого музею.

Подільський півгрош — монета, яка розповіла про самостійність Поділля

Ще одна унікальна знахідка пов’язана з історією Подільського князівства.

Йдеться про подільський півгрош — срібну монету, карбування якої дослідники пов’язують із князями Коріатовичами та містом Смотричем.

Тривалий час історики та нумізмати гадали, якою була монета, яку згадували у середньовічних документах як «подільські півгроші».

Виявлення таких монет дозволило припустити, що їх карбували у 1380-х роках у Смотричі , який тоді був одним із головних політичних центрів Поділля.

Особливий інтерес становить зображення святого Юрія Змієборця.

Факт карбування власної монети свідчить про значний рівень політичної та економічної автономії Подільського князівства.

Рідкісну монету можна побачити у Хмельницькому обласному краєзнавчому музеї.

Замчище Ракочі — середньовічна фортеця і митний пункт

Неподалік Меджибожа археологи дослідили ще одну надзвичайно цікаву пам’ятку — замчище Ракочі.

Розкопки експедиції «МеДжибож-2000» тривали протягом трьох сезонів. Археологи виявили залишки кам’яних споруд, монети, кераміку, предмети побуту та господарства, зброю та інші артефакти.

Знахідки дозволили датувати період функціонування фортеці XVI століттям.

Замок був споруджений за тогочасними європейськими принципами фортифікації — із валами, ровами, бастіонами та артилерійськими позиціями.

Однак справжньою сенсацією стали металеві товарні пломби з гербовими клеймами. Вони дали археологам підстави припустити, що фортеця виконувала функції прикордонного митного пункту .

Історичні джерела пов’язують спорудження фортеці з великим коронним гетьманом Миколою Синявським. У 1566 році її зруйнували під час татарської навали.

Пізніше, у 1657 році, біля Меджибожа перебував трансильванський князь Дєрдь II Ракоці, який воював як союзник Богдана Хмельницького. Його ім’я згодом закріпилося у назві замчища — Ракочі.

Сьогодні ця пам’ятка є важливим свідченням розвитку оборонної та митної інфраструктури Поділля у XVI столітті.

Ці знахідки демонструють, наскільки багатошаровою є історія Хмельниччини. Від перших відомих мешканців Поділля, які залишили після себе крем’яні знаряддя, до середньовічних князів, купців, воїнів та ремісників — кожна епоха залишила тут свої сліди.

За матеріалами публікацій історика Сергія Єсюніна.

Модератор

Хмельницькі