«Потужний ковток професійного натхнення»:вчителька зі Старокостянтинова пройшла навчання в Німеччині

21 серпня 2026 р. 09:58

21 серпня 2026 р. 09:58

Для Анастасії Баришевої німецька мова давно перестала бути лише шкільним предметом. Свого часу саме вчителька, яка вміла перетворити уроки на театр, музику, проєкти та живе спілкування, допомогла їй побачити в мові ключ до нових можливостей. Через роки Анастасія сама стала вчителькою німецької, а нещодавно отримала можливість пройти двотижневе професійне навчання у Дрездені. Тепер привезені звідти знання, враження, відео та нові методики планує використовувати на уроках зі своїми учнями у Старокостянтинівському НВК "Спеціалізована школа І ступеня, гімназія" імені Героя України Сергія Михайловича Бондарчука.

Професійний шлях учительки німецької мови розпочався ще задовго до того, як вона усвідомила, що хоче стати педагогом. Анастасія навчалася у класі з поглибленим вивченням німецької мови у Старокостянтинівській гімназії. Її класною керівницею була Валентина Савченко — людина, яку вона й сьогодні згадує з особливою теплотою.

Її уроки німецької не обмежувалися підручником. Учні ставили театральні постановки, організовували ляльковий театр, проводили вечори національних страв, співали, працювали над міжпредметними проєктами та зустрічалися з німцями.

«Вона вміла зробити так, щоб мова була живою, цікавою і близькою. А ще Валентина Петрівна була для нашого класу справжньою мамою – уважною, толерантною, мудрою і дуже людяною».

Саме тоді майбутня вчителька зрозуміла, що німецька — це значно більше, ніж граматика та нові слова.

«Це можливість пізнавати іншу культуру, спілкуватися з людьми, бачити світ ширше. Тому згодом я пов’язала з німецькою і свою професію».

Сьогодні педагогиня особливо добре розуміє, наскільки важливо, хто саме стоїть перед дитиною на уроці.

«Іноді одна людина може не просто навчити мови – вона може надихнути на професію, сформувати ставлення до навчання і навіть визначити подальший життєвий шлях».

Її власна історія стала тому підтвердженням.

Педагогічний стаж Анастасії Баришевої — 17 років, 13 із них вона працює у Старокостянтинівському НВК. Для неї важливо працювати у закладі, де є міцні традиції викладання німецької. У закладі створену попередніми поколіннями педагогів методичну базу сьогодні доповнюють сучасними підходами.

Учні беруть участь в обласних олімпіадах і конкурсі-захисті МАН, долучаються до проєктів eTwinning та різноманітних конкурсів. Випускники, ставши студентами, користуються можливостями міжнародної академічної мобільності, демонструючи високий рівень мовної підготовки.

Найбільше у своїй професії педагогиня цінує можливість бачити, як змінюються її учні.

«Особливо тішить момент, коли учень, який ще вчора сумнівався у своїх силах, раптом починає говорити німецькою, ставить запитання, проявляє цікавість і вже сам хоче дізнаватися більше».

Саме в такі моменти вона відчуває, що допомагає дитині повірити у власні можливості.

За роки роботи змінилося і власне бачення професії. Сьогодні Анастасія вважає себе не лише людиною, яка навчає предмета, а й педагогом, який підтримує, мотивує та допомагає дітям повірити у свої сили. Вона більше експериментує, використовує сучасні технології та постійно навчається сама.

На думку Анастасії Баришевої, сьогодні найважливіше під час викладання іноземної мови — створити для дітей відчуття безпеки, допомогти подолати мовний бар’єр і навчити не боятися помилок.

Тривоги, онлайн-навчання, стрес та невизначеність впливають на школярів, тому урок іноземної мови, переконана вона, має бути не додатковим навантаженням, а простором підтримки та живого спілкування.

Сучасні діти сприймають інформацію через динаміку та інтерактив. Тому на уроках важливо поєднувати діалог, цифрові інструменти та цікаві проєкти.

Зацікавити школярів німецькою цілком реально, якщо вийти за межі класичного підручника. Адже ця мова часто має репутацію складної.

«Головне – зламати цей стереотип і показати її практичність».

У цьому допомагають цифрові навчальні платформи, гейміфікація, інтерактивні Escape Rooms, сучасна музика, короткі відео, власні проєкти, обговорення близьких підліткам тем та моделювання реальних життєвих ситуацій.

Тоді мова перестає бути просто предметом у розкладі й стає інструментом пізнання світу та самовираження.

Про можливість пройти підвищення кваліфікації у Німеччині педагогиня дізналася завдяки Гете-Інституту. Вона вже багато років співпрацює з цією міжнародною культурно-освітньою інституцією: бере участь в онлайн-семінарах, курсах та професійних конкурсах.

Саме Гете-Інститут, за її словами, став для неї простором професійного розвитку, міжнародного обміну досвідом та знайомства із сучасними підходами до викладання.

Коли вона побачила оголошення про набір на курс підвищення кваліфікації в Німеччині, подала заявку, пройшла конкурсний відбір і отримала можливість ати учасницею програми у Дрездені.

Програма називалася «Sprachkurs Deutsch für Lehrkräfte» — «Мовний курс німецької для вчителів». Це був двотижневий інтенсив Гете-Інституту, який поєднував мовну практику з методикою та дидактикою викладання.

Для участі потрібно було заповнити розширену аплікаційну форму, обґрунтувати свою мотивацію, підтвердити активну участь у професійних заходах Гете-Інституту та готовність ділитися отриманим досвідом із колегами в Україні.

У групі було 18 учителів шкіл та викладачів університетів із різних країн світу. Серед учасників — представники Литви, Південної Кореї, Греції, Туреччини, Словенії, США, Канади, Данії, Мексики, Азербайджану, Болгарії, Бразилії та Алжиру. Заняття проводила досвідчена викладачка-носійка німецької мови з Німеччини.

Навчання було насиченим. Вранці учасники займалися мовною практикою та обговорювали сучасні теми — екологію, мобільність, інклюзивність, стрес-менеджмент і мистецтво.

Важливою частиною програми був щоденний обмін досвідом. Кожен учасник презентував власну методичну розробку або аналіз уроку.

Після обіду учасники працювали над методикою та дидактикою. Навчання відбувалося інтерактивно, у групах і парах.

Окрему увагу приділяли інтеграції цифрових медіа та штучного інтелекту в навчальний процес, використанню кіно і музики, фонетиці та іншим сучасним підходам.

«Найкраще методичні підходи засвоюються через власний досвід, тому ми випробовували їх одразу на практиці – зокрема під час захопливого мовного квесту Дрезденом».

Однією з головних відмінностей від звичного підвищення кваліфікації в Україні педагогиня називає повне занурення у мовне середовище.

«Німецька стає основним засобом спілкування протягом усього дня».

Українські курси, за її словами, дають хорошу теоретичну та методичну базу. Натомість навчання у Німеччині дозволило одразу випробовувати нові підходи на практиці.

Перше враження від Дрездена у педагогині було пов’язане з поєднанням історії та сучасності.

Анастасію особливо вразило те, як місто, практично зруйноване під час Другої світової війни, було відновлене з великою увагою до архітектурної спадщини.

Вона відзначає контраст між архітектурою «Флоренції на Ельбі» — Цвінгером та відновленою з руїн Фрауенкірхе — і сучасним, відкритим та динамічним ритмом міста.

Вразили також продумана інфраструктура, зелені простори та ставлення до культурної спадщини. Але дивитися на Німеччину лише очима туристки вона не могла.

«Вимкнути учительський погляд просто неможливо. Для мене ця поїздка з першого до останнього дня була суцільним пошуком натхнення та матеріалів для уроків».

Освітянка звертала увагу на мову оголошень у транспорті, локальні мовні особливості, сучасні вирази, організацію навчальних просторів.

Тому Анастасія повернулася додому не лише зі спогадами, а й із великим запасом живого та автентичного матеріалу для своїх учнів.

Не менш важливою частиною програми стали люди. У групі були педагоги з різних континентів, але, попри відмінності, учасників об’єднувала любов до професії та бажання постійно розвиватися.

«Найбільше нас об’єднувала щира небайдужість до власної професії».

Учасники ділилися методичними ідеями, розповідали про власний досвід та переймали практичні напрацювання одне в одного.

«Це відчуття професійної єдності, коли ти ділишся ідеями з колегами з інших континентів і розумієш, що вас турбують однакові цінності й завдання, стало одним із найцінніших моментів програми».

Після занять учасники мали можливість знайомитися з культурою та історією Німеччини.

Спеціальний музейний квиток відкрив їм доступ до більшості музеїв Дрездена. Одним із найяскравіших моментів стала прогулянка старовинним пароплавом Ельбою до знаменитого мосту «Блакитне диво».

Також учасники побували у Лейпцігу, відвідали скелястий заповідник Бастай у Саксонській Швейцарії та Берлін, де побували на екскурсії у будівлі Бундестагу.

Для педагогині ці подорожі стали не просто туристичними враженнями.

«Ці подорожі не лише подарували яскраві враження, а й стали живим мовним і країнознавчим досвідом, який тепер обов'язково стане частиною моїх уроків».

Усі поїздки Анастасія фіксувала на камеру — знімала відео, фрагменти міського життя та архітектурні пам’ятки.

Тепер ці кадри можна буде використовувати під час занять, щоб учні здійснювали власні віртуальні подорожі Німеччиною.

«Тепер на уроках ми з учнями зможемо здійснювати такі самі віртуальні мандрівки, відчуваючи справжню атмосферу Німеччини не з картинки в підручнику, а через реальні кадри».

Серед того, що найбільше вразило у повсякденному житті Німеччини, вона називає відчуття гармонії, дбайливе використання ресурсів, продуманий міський простір та увагу до комфорту людей. Але найбільше запам’яталася атмосфера взаємоповаги та чуйності.

Головне, що вона хоче передати своїм учням після повернення, — розуміння того, що німецька мова відкриває можливості для спілкування, подорожей, навчання та професійного розвитку.

«Мені хочеться передати учням і ту атмосферу, яку я відчула під час навчання в Німеччині: цікавість до світу, готовність ставити запитання, не боятися помилок і постійно шукати нові способи пізнання».

Вона хоче показувати Німеччину не лише через підручник, а й через музику, кіно, реальні історії, сучасні медіа, повсякденне життя та живу мову.

Поїздка до Німеччини не створила у вчительки відчуття, що вона вже всього навчилася. Навпаки.

«Після хорошого навчання ти повертаєшся не з відчуттям “тепер я все знаю”, а навпаки – з розумінням того, скільки ще всього цікавого можна опанувати».

Спілкування з колегами, викладачами та носіями мови допомогло побачити нові підходи, порівняти їх із власним досвідом та зрозуміти, над чим ще варто працювати.

Тому ці два тижні Анастасія Баришева сприймає не як завершення певного етапу, а як точку відліку для подальшого розвитку.

Її головний професійний висновок простий: професія вчителя не може бути статичною.

«Мова змінюється, змінюються технології, інформаційне середовище, самі учні – і ми маємо змінюватися разом із ними».

Вона переконана: найкращий спосіб зростати — сміливо йти назустріч новому та не боятися змін.

«Інша мова відкриває двері»

Ще одним важливим усвідомленням після поїздки стало те, що знання іноземних мов сьогодні — не розкіш, а перевага.

Показовим для педагогині є те, що навіть у США та Канаді, де англійська є основною мовою спілкування, діти вивчають німецьку та інші іноземні мови. Сучасному світу, вважає вона, потрібен значно ширший мовний і культурний горизонт.

Саме тому вона особливо цінує можливість учнів Старокостянтинівського НВК вивчати англійську та німецьку мови.

«Моє завдання як учительки – не просто навчити дітей іноземної, а показати їм, що інша мова відкриває двері до нових людей, культур, знань і можливостей».

А самі два тижні у Німеччині педагог називає потужним ковтком професійного натхнення.

«Це був потужний ковток професійного натхнення, який нагадав, чому я в цій професії, і надав сили вести за собою учнів далі – показувати їм світ і максимально розвивати той крутий потенціал, який дає наш навчальний заклад завдяки можливості вивчати дві іноземні мови».

Хмельницькі