Тато… готує: про любов та час, проведений разом

28 серпня 2026 р. 11:37

28 серпня 2026 р. 11:37

“Жінки люблять вухами”, “шлях до серця чоловіка лежить через шлунок” — подібні стереотипні вислови ми чуємо з дитинства, і за кожним із них стоять уявлення про те, якими мають бути чоловік і жінка в родині, хто готує, хто займається дітьми, а хто бере на себе інші домашні справи. Та сімейні стосунки змінюються разом із суспільством, і сьогодні дедалі більше говоримо про партнерство, залучене батьківство та спільну відповідальність за родину.

Саме таку культуру сучасного батьківства прагне підтримувати ТатоХаб Хмельницький. Адже турбота про близьких проявляється не тільки у словах, а й у щоденних діях — у готовності допомогти, провести час із дитиною, приготувати вечерю, вислухати, підтримати й разом вирішити побутові питання.

Одним із таких прикладів став черговий захід ТатоХаб Хмельницький, під час якого чоловіки разом із дітьми готували їжу на базі Державного навчального закладу “Хмельницький центр професійно-технічної освіти сфери послуг”. Здавалося б, звичайний кулінарний майстер-клас, однак за процесом приготування їжі стояло значно більше: спільна справа, розмови, взаємодопомога, можливість щось зробити власноруч і цікаво провести час разом.

Коли батько разом із дитиною нарізає овочі, готує страву, обирає продукти чи вчиться чогось нового, дитина бачить, що домашні справи не мають чіткого поділу на “чоловічі” та “жіночі”. Вона отримує досвід співпраці, вчиться домовлятися, бути відповідальною за спільний результат, а головне проводить час із татом у звичайній, невимушеній ситуації, яка згодом може стати одним із тих родинних спогадів, що залишаються на роки.

Не менш важливо, що саме через такі щоденні приклади формується уявлення дитини про батьківство і стосунки в родині. Хлопчик, який бачить, як його тато готує їжу для сім’ї, допомагає дітям, дбає про близьких і може зробити приємний сюрприз для мами, сприймає турботу як цілком звичайну частину чоловічої поведінки. Для нього відповідальність, сила, увага до інших та емоційна близькість не суперечать одна одній.

Цього разу команда ТатоХаб Хмельницький продовжила кулінарну традицію, але дещо змінила акцент. На попередніх заходах учасники, знайомилися з регіональною та локальною кухнею, а тепер говорили про здорове харчування — про вибір продуктів, їхнє поєднання, користь і баланс у щоденному раціоні.

Татусі разом із дітьми готували страви, розбиралися з продуктами та отримували знання, які легко перенести у повсякденне життя. У цьому, власне, і полягає цінність подібних зустрічей: новий досвід не залишається межах заходу, а може продовжитися вдома, на власній кухні, під час приготування сімейної вечері.

Цікаво, що серед учасників цього разу було одразу троє татусів із близнюками. У таких родинах турбот і щоденних справ вдвічі більше, але разом із тим удвічі більше приводів для спільних занять, розмов і маленьких сімейних історій, які згодом згадують уже дорослі діти.

До заходу долучився і заступник міського голови, багатодітний батько Михайло Кривак. Його участь стала важливим сигналом того, що питання залученого батьківства стосується не лише окремої родини. Воно поступово стає частиною ширшої розмови про те, якою ми хочемо бачити сучасну громаду і які моделі взаємин передаємо наступному поколінню.

Для дитини важливі години, проведені разом, коли батьки можуть бути поруч, щось робити разом, розмовляти, сміятися, пробувати нове. Саме з таких моментів і складається спільний досвід родини.

Тому діяльність ТатоХаб Хмельницький — це значно ширше, ніж проведення окремих заходів для татусів. Це робота над тим, щоб у суспільстві ставало більше прикладів відповідального, залученого батьківства, у якому чоловік бере активну участь у житті своїх дітей і родини.

А якщо повернутися до знайомих нам висловів про шлях до серця через вуха чи шлунок, то, мабуть, він усе ж таки значно простіший. Він проходить через увагу до близьких, повагу, спільно проведений час і конкретні вчинки. А ще через кухню, де тато разом із дітьми готує вечерю для своєї родини. І тоді звичайна страва стає важливою частиною спільного досвіду, який залишиться в пам’яті набагато довше, ніж сама вечеря.

Фото: Сергія Аніськова

Хмельницькі