Олександр Симчишин: «Поки триває війна, головний пріоритет для міста — підтримка армії»

25 вересня 2026 р. 14:04

25 вересня 2026 р. 14:04

У міста, як і в людини, є своя пам’ять, свій характер і свої мрії. Хмельницький сьогодні — не просто вулиці, будинки й знайомі з дитинства місця. Це люди, які щодня тримають його ритм, працюють, волонтерять, захищають Україну, виховують дітей і, попри все, будують плани на майбутнє.

Черговий День міста ми зустрічаємо в особливий час — із болем за тих, кого забрала війна, з тривогою за тих, хто сьогодні на фронті, але водночас із вірою в Перемогу і в те, що Хмельницький має розвиватися, ставати комфортнішим, сильнішим і сучаснішим.

Які рішення сьогодні є найважливішими для громади і над чим доведеться працювати завтра? Яким має стати Хмельницький після війни і чи готове місто вже зараз закладати фундамент цього майбутнього? Про це — у розмові з Хмельницьким міським головою
Олександром СИМЧИШИНИМ.

— Мабуть, незадовго до Дня народження міста, ми мали би спочатку пригадати найбільш помітні, важливі кроки, які зробив Хмельницький за свій попередній рік. Але вересень став особливо складним: велика кількість атак рашистської нечисті спричинила руйнування, пожежі, завдала значних збитків. Яких втрат зазнав Хмельницький через московські ракети й дрони?
— Найстрашніше — це те, що від прильотів гинуть люди. Бо все, що руйнується, ми відновимо, відбудуємо. А людських життів не повернути. Під час одного з обстрілів у вересні був важко травмований і помер у лікарні 30-річний айтішник. Він міг би жити і жити, якби не москаль. А загалом за роки війни у Хмельницькому загинуло 10 цивільних, життя яких відібрали кляті московити.
А ще чи не щодня ми проводжаємо в останню дорогу наших доблесних Воїнів. Серед загиблих хмельничан — немало добрих знайомих, колег. У цьому році на фронті поліг і працівник міської ради. Це насправді дуже боляче, дуже страшно. І усвідомлення того, що цих людей не повернути, нарощує цей біль, робить його нестерпним. Вважаю немає вищої цінності, ніж людське життя. А матеріальне — майно, кошти — це другорядне.
У вересні через ворожі атаки у Хмельницькому пошкоджено кілька підприємств, ринок, багатоповерхові житлові будинки, приватний сектор. Але завдані збитки ніщо у порівнянні з людським життям.

— А чи достатньо сьогодні у Хмельницькому укриттів, чи це питання все ще залишається актуальним?
— Маємо розуміти, що збудувати достатню кількість нових укриттів, які б відповідали всім сучасним вимогам, неможливо. Іноді жителі міста запитують: чому не будуються укриття, адже їх має бути якомога більше.
Так, але для цього потрібні відповідні умови. Увесь Хмельницький пронизаний інженерними мережами: тепло- і водопостачання, газопроводами, каналізаційними системами. Тому будувати повноцінні укриття мало не в кожному дворі, зрозуміло, немає можливості.
Якщо умови дозволяли, облаштовували їх під школами, дитсадками, медичними закладами. І сьогодні місто має 13 сучасних укриттів, зведених “з нуля”. По суті, це повноцінні школи, дитячі садочки під землею. Також маємо повноцінний пологовий будинок під землею. У різних випадках доводилося вирішувати непрості питання. У Лезневому, до прикладу, довелося перенести на кладовище могилу воїнів, які загинули у Другій світовій війні, щоб мати підземну школу. Зараз будуємо повноцінне укриття у 30-й гімназії, дитсадку №15 і проєктуємо укриття для ліцею №25.
У планах — зробити своєрідні підземні медичні заклади у міських дорослій та дитячій лікарнях, за прикладом перинатального центру. Крім того, в мікрорайонах Озерна та Дубове вже визначено земельні ділянки, на яких будемо проєктувати нові сучасні укриття. Ну, і, звісно, продовжуємо ремонтувати наявні. Загалом за ці роки на будівництво нових сучасних укриттів і ремонт наявних спрямували до 400 мільйонів гривень.
Але про належний стан укриттів має турбуватися не лише влада, а й самі хмельничани. Відомі випадки, коли з укриттів “зникали” кабелі, ліхтарі, стільці, лавки. А в одному з навчальних закладів чоловік намагався поцупити новий унітаз. Тому хотілося б, щоб наші жителі були більш свідомими, дбайливо ставилися до громадського майна та цінували все, що робимо для їхньої безпеки. Цієї зими, найімовірніше “летіти” до нас буде значно більше, тому закликаю всіх хмельничан не нехтувати своєю безпекою.

— Олександре Сергійовичу, з різних джерел надходить чимало інформації про те, що цьогорічна зима буде особливо складною. Чи готовий Хмельницький до можливих труднощів і викликів?
— Та кількість “заліза”, яку пускає москаль, суттєво збільшилася. До того ж ворог змінив тактику і справлятися, до прикладу, з реактивними “шахедами” дуже й дуже складно. Тому все залежить від кількості прильотів. Якщо їх буде значно більше, ніж у попередні роки, найімовірніше, з’являться і нові виклики.
Але сьогодні з упевненістю можу сказати, що Хмельницький повністю готовий розпочати опалювальний сезон. Для цього багато зроблено: замінили мережі, модернізували котельні, налагодили всі когенераційні установки, змонтували обладнання, яке отримали від іноземних партнерів. Технічно, в частині підготовки котелень, водопостачання, вивезення сміття, роботи громадського транспорту в зимовий період, місто готове. Але частина послуг, наприклад, електроенергія, газопостачання, — це не відповідальність міської ради. Ми лише співпрацюємо з цими структурами для забезпечення життєдіяльності міста. Тому зима — це спільна відповідальність. І мешканці також мають готуватися до викликів, які можуть виникнути взимку. І ОСББ, і мешканці приватного сектора мають подбати про генератори, інвертори, сонячні панелі та інші альтернативні джерела живлення. Кожній родині важливо завчасно підготувати своє помешкання до зими, а влада міста подбає про свою частину відповідальності. Перед нами спільне завдання — впоратися з будь-якими викликами. Я вірю, що так і буде.

— У соцмережах час від часу з’являються критичні дописи, емоційні висловлювання про діяльність місцевої влади і міського голови. Як ви ставитеся до критики? Берете до уваги чи намагаєтеся не зважати на неї?
— Я розділив би всі ці коментарі. Серед них є думки звичайних хмельничан, які переживають за своє місто, хочуть, щоб воно було кращим, комфортнішим. І їхня конструктивна критика допомагає в роботі. До розумних пропозицій чи зауважень завжди прислухаємося, ведемо нормальну комунікацію.
Проте в умовах війни, коли значно більше стресових ситуацій, трапляється, за агресивними висловлюваннями криється важкий емоційний стан людини, страх від прильотів, навіть від самого сигналу “Тривога”. На цьому тлі навіть звичне раптом викликає в людини негатив, який вона хоче виплеснути, і це також потрібно розуміти. Але є й ображені, наприклад, через втрачену роботу, відмову в незаконному будівництві, інше, то такі свідомо запускають чутки, роздмухують викривлену інформацію, сіють підозру. Чимало ботів і тролів спеціально створюють сторінки-одноденки для пасквільних дописів, реплік — лише з одним наміром: підкосити, зламати, знищити. Ще одна категорія — ідеологічні противники. Із вливанням інформації про можливі вибори вони все більше активізовуються. У 2022-му сиділи, як миші, а тепер заворушилися і ставлять палиці в колеса. Часто можна помітити і слід московитів, які намагаються збурити людей, посіяти недовіру і так досягати своїх підступних цілей. Тому, зрозуміло, до одних думок прислухаємося, а відверто провокативні, ворожі пасквілі — відкидаємо.
Знаєте, я часто спілкуюся з хмельничанами і неодноразово зауважував для себе: люди чомусь забувають, що ми живемо в умовах війни. Кажуть: хочемо нову дорогу, бруківку, новий дитячий майданчик, парк — і в цих побажаннях немає нічого поганого. Але хороша дорога, до прикладу, обійдеться у 25 мільйонів гривень, все інше — теж значні кошти. Тому в час війни Хмельницький визначив для себе два головні пріоритети: допомогу Силам оборони та забезпечення нормальної життєдіяльності міста.
Навіть, якщо наражатимемося на критику, ми й надалі будемо купувати FPV-дрони, гексакоптери, інші безпілотні літальні апарати та обладнання до них, ретранслятори, засоби РЕБ і РЕР, наземні роботизовані комплекси, бо це важливіше, бо це збереже людські життя. Чим більше буде цього обладнання, тим більше москальського залізяччя зможуть знищити наші хлопці. Втрачати пильності, розслаблятися не маємо права, бо москаль може постукати прикладом автомата у вікна українців — і в Києві, і в Хмельницькому, і у Львові. Історія засвідчує, що це може статися несподівано, коли цього ніхто не чекає. Тому дороги, сквери, ігрові майданчики, зони відпочинку — все це буде, але пізніше. Зараз головне — підтримка українського війська.

— Відомо, що Хмельницький — у лідерах серед інших міст за допомогою Силам оборони.
— Згідно з дослідженням всеукраїнського онлайн-видання “Апостроф”, Хмельницький посідає перше місце за обсягом допомоги. Є міста, які виділяють 1,5-2% коштів бюджету на допомогу армії. Хмельницький станом на серпень — понад 15% усіх видатків міського бюджету. До кінця року цей відсоток буде ще більшим, і сума допомоги складатиме приблизно 900 мільйонів гривень.
Зрозуміло: хто багато допомагає, до того і найбільше звернень. Зараз, до прикладу, окрім інших, зібралося понад 160 листів із різними проханнями. На превеликий жаль, не всі можемо задовольнити. Потреби справді дуже великі, тому намагаємося бодай частково їх покривати.

— Олександре Сергійовичу, які з проєктів, що планували на цей рік, довелося поставити на паузу, а реалізацією яких особливо пишаєтеся?
— Нагадаю, що до війни, з 2016 по 2022 рік, було реалізовано чимало хороших проєктів. Девіз “Хмельницький щодня новий” і справді діяв. Ось у шухляді мого кабінету — близько тисячі стрічок, які перерізали під час відкриття лише нових об’єктів. Кожного дня ми змінювали наш Хмельницький на краще: нові дитсадки, спортмайданчики, відремонтовані вулиці, велодоріжки у різних мікрорайонах, відкриття нових маршрутів, збудовані укриття… Можливо, люди так звикли до цих змін, що й не зауважують, скільки всього було зроблено до війни. Зараз темпи цих позитивних змін дещо знизилися. І все ж, попри різні труднощі, змогли завершити проєкт з оновлення громадського транспорту. У цьому році 44 нових тролейбуси, з Інтернетом, Wi-Fi, вийшли на маршрути. Жодне інше місто України не зробило подібного для своїх жителів. А за період моєї роботи на посаді міського голови Хмельницький отримав загалом 76 нових тролейбусів. Це небувалий результат, адже раніше за роки незалежності було придбано лише п’ять тролейбусів.
Проєкт із сміттєпереробки був під загрозою, бо і кредитор, і грантодавець з початком повномасштабної війни відмовлялися продовжувати його. Але ми зуміли переконати, що витягнемо, зможемо. Кожен приліт у Хмельницький викликає у них бажання припинити роботи. І все ж ми наполегливо продовжуємо працювати. Якщо ж хтось докоряє, мовляв, довго будуєте, то варто нагадати, що за форс-мажорних обставин, тобто з війною, подібні проєкти взагалі могли “заморозити”. Проте в перші місяці наступного року ми таки завершимо рекультивацію сміттєзвалища. Хмельничани будуть приємно вражені, адже на місці величезної гори зі сміття з’явиться зелений простір із травою, деревами, кущами. Для цього зараз там працюють 40 одиниць техніки, майже сотня людей.
Інший проєкт — станція фільтрату вартістю 2,5 мільйона євро. Наголошу: це не бюджетні, а грантові кошти. Десятки переговорів, аргументів і переконань — усе для того, щоб нам повірили, і щоб Хмельницький, зрештою, отримав таку станцію.
Проєкти, що були пов’язані з комунальними підприємствами, — реалізовані. Навіть минула зима показала: відсутня електроенергія, а гаряча вода, тепло є. Так само і з проєктами, що були спрямовані на модернізацію освітніх і медичних закладів, забезпечення їх новим обладнанням, вони вже втілені в життя.
Надалі продовжимо реалізовувати проєкт із будівництва індустріального парку. Вже маємо перших інвесторів, які готові зводити підприємства, створювати робочі місця, наповнювати бюджет. І я дуже сподіваюся, що і цей проєкт, і масштабний проєкт модернізації інфраструктури побутових відходів (з рекультивацією старого полігону, будівництвом нових санітарних карт та впровадженням сучасного оброблення відходів) нам таки вдасться завершити. Безперечно, тоді для Хмельницького відкриються нові можливості та нові перспективи.
А заплановані проєкти з будівництва доріг, сполучень між вулицями поки ставимо на паузу. Як і проєкт з Палацом спорту, в якому моя душа. І все ж вірю, що з часом нам вдасться і їх втілити.

— Розкажіть детальніше, будь ласка, про поїздку до американського міста Тампа. Про що домовлялися? Чого варто очікувати від співпраці з новим містом-побратимом?
— Насамперед варто наголосити, що Хмельницький дуже активний на міжнародній арені. Ми намагаємося поглиблювати партнерські відносини з містами, з якими бачимо значні перспективи для співпраці. Це не формальні угоди, а справді взаємовигідне партнерство. За час повномасштабної війни Хмельницький підписав угоди з Прагою 6 — найбільшим районом Праги, в якому проживає 125 тисяч населення, з англійським містом Шеффілд, з німецькими Штутгартом і Дрезденом, а нещодавно з американським містом Тампа. Воно входить до числа американських міст із високою динамікою розвитку: заможне, прогресивне, з великою кількістю інноваційних проєктів. Наша поїздка дала можливість для зустрічей із депутатами, представниками бізнесу, освітньої та культурної сфер. Ми розповідали правду про війну в Україні, відповідали на сотні різних запитань.
Треба розуміти, що ворожа ідеологія проникає в будь-які куточки світу. Московська пропагандистська машина працює безупинно, і на це спрямовуються просто космічні суми, щоб посіяти сумнів, підірвати авторитет, викривити інформацію і подати її у вигідному для них ракурсі. Тому наше особисте спілкування з американцями — це, зокрема, і розвінчання ворожих наративів, це правда з перших уст, правда очевидців.
Крім того, ми прагнемо популяризувати Хмельницький. Залучення інвестицій, отримання вигідних кредитів і грантів можливе за умови, якщо місто має позитивний імідж. Хмельницький здобуває свій авторитет конкретними діями. І міжнародне партнерство дуже допомагає цьому. Саме за грантові (тобто безповоротні) кошти, до речі, ми змогли реалізувати проєкти, пов’язані зі сміттєпереробкою, модернізацією систем тепло- і водопостачання, будівництвом житла для внутрішньо переміщених осіб, ремонтом освітніх закладів, закупівлею тролейбусів. Завдяки співпраці з іноземними партнерами вдалося залучити близько 1 мільярда 200 мільйонів гривень і втілити ці задуми. Крім цього, міста-побратими Дрезден і Штутгарт розвивають освітні програми співпраці з хмельницькими навчальними закладами, а викладачі Шеффілда в Англії розробили програму, за якою кілька місяців навчатимуть хмельницьких студентів, і ті отримають відповідні сертифікати.
Зараз працюємо над програмою співпраці дитячих лікарень Хмельницького та Шеффілда, сподіваємося, вона буде результативною та підвищить якість медичної допомоги дітям. Хмельницькі пожежники і рятувальники регулярно обмінюються досвідом із німецькими колегами, проводять спільні навчання. А невдовзі наше комунальне підприємство з ремонту доріг зможе переймати досвід і технології у подібного підприємства Шеффілда. Для нас це справді вигідна співпраця.
Маю згадати, що наші давні партнери — польські міста Ряшів, Люблін, Чеханов, литовський Шяуляй — неодноразово приймали на відпочинок дітей загиблих Героїв і зниклих безвісти. А у Тампі ми домовилися, що 20 дітей наших захисників до кінця цього року відвідають Америку, побувають у Маямі, на станції NASA, у Діснейленді — за кошти Тампи. Вже в листопаді хмельничани зможуть побувати на одному з найбільших американських форумів і представити легку промисловість нашого міста, зокрема виробництво весільного вбрання. Будуть на форумі і розробники та виробники оборонних технологій.
З американцями ми обговорили також питання адаптивного спорту для ветеранів війни на візках колісних, окреслили чимало інших питань для плідної співпраці. Хмельницький знають, йому допомагають і зацікавлені в його розвитку. На цьому й базується таке партнерство.

— А яким ви бачите Хмельницький після війни?
— Навіть у такий важкий час, і незалежно від того, скільки нам років, ми маємо мріяти. Бо і мрія, і надія ведуть за собою, дають силу зібратися, не опускати руки. Мріючи про мирне та щасливе майбутнє рідного міста, ми визначили стратегічну ціль: “Хмельницький-2035: Здорове місто — здорова громада”. У це поняття вкладаємо і екологію (чисту воду, повітря, річки), і високий рівень надання медичних та освітніх послуг. Спорт, масова фізкультура, чистий транспорт, прибудинкові території, переробка сміття, належна робота житлово-комунального господарства та багато іншого — все, що дає людині можливість почуватися комфортно, все, що може допомагати її здоров’ю, буде належати до першочергових завдань влади після війни.
Поствоєнний Хмельницький я бачу привабливим для життя, сучасним, успішним, прогресивним. Але зараз найголовніше — щоб ми збереглися як українська нація, щоб Хмельницький назавжди залишався українським.

— Олександре Сергійовичу, що для вас важливо сказати хмельничанам у День міста?
— Хочу подякувати нашим Силам оборони за захист. Вічна пам’ять і шана всім воїнам, які повернулися додому “на щиті”. Дуже хочу, щоб якомога більше захисників, які зараз у полоні або зникли безвісти, повернулися до рідних. Щиро бажаю одужання тим, хто лікується від поранень.
Усім нам у цей важкий час — терпіння, максимальної єдності та підтримки одне одного, максимальної самовіддачі для того, щоб Україна вистояла. Найбільше бажання — аби наступний День рідного міста, наприкінці вересня 2027 року, ми могли повноцінно святкувати під Українським, Хмельницьким, Переможним небом.

Спілкувалася Світлана Шандебура

Хмельницькі