Його не згадує жоден літопис: історія та трагічна загибель давнього городища на Хмельниччині

26 вересня 2026 р. 11:39

26 вересня 2026 р. 11:39

На околиці села Привороття Кам’янець-Подільського району є місце, де природа приховує одну з найбільших археологічних загадок Поділля. Кармалюкова гора сьогодні вражає мальовничими краєвидами, але під її землею лежать рештки поселення, яке свого часу було значно більшим і важливішим, ніж можна уявити, дивлячись на це місце нині.

Тут існувало городище площею близько п’яти гектарів. Археологи встановили, що люди освоювали цю територію щонайменше кілька разів: поселення існувало у трипільський період, у ранню залізну добу, а найбільшого розвитку досягло у XII–XIII століттях.

Саме у XIII столітті городище, схоже, переживало свій розквіт. Тут були сотні будинків, розвинена торгівля та потужна система оборони з трьома лініями укріплень.

А потім усе закінчилося.

Поселення загинуло внаслідок військового нападу. Людські останки під завалами будівель, зброя, наконечники стріл, сліди пожежі — археологічні матеріали дають змогу відтворити картину катастрофи. Але досі залишається головне питання: хто саме знищив городище на Кармалюковій горі?

Місто, якого немає у літописах

Про це городище відомо переважно завдяки археологам. Його дослідження почалися ще у XIX столітті. Широкомасштабних розкопок тут досі не проводили, тому значна частина історії поселення залишається під землею.

Проблему посилює діяльність так званих «чорних археологів». За словами дослідників, городище протягом кількох десятиліть систематично грабують. Через це частина археологічних матеріалів втрачена назавжди, а контекст, у якому вони лежали, часто вже неможливо відновити.

Парадоксально, але Кармалюкова гора є одним із тих місць, про які археологія знає більше, ніж писемні джерела.

У літописах згадуються три основні городища часів Київської Русі на Поділлі — Калюс, Ушиця та Бакота. Однак археологічні дослідження показали, що укріплених поселень було значно більше. Серед них — Кармалюкова гора, Колубаївці, Кам’янець, Баговиця, Гринчук та інші .

Археолог, кандидат історичних наук Ігор Старенький пояснює: ці городища могли входити до так званої Дністровської лінії оборони.

«Такі городища складали так звану Дністровську лінію оборони, яка найімовірніше закладалася в період Галицько-Волинського князівства від кочовиків, які нападали з півдня».

За його словами, відсутність літописних згадок може пояснюватися периферійним розташуванням цієї території — далеко і від Києва, і від Галича, які були головними політичними центрами того часу.

Водночас Бакота мала статус регіонального центру Пониззя. Але в першій половині XIII століття городище на Кармалюковій горі, за словами дослідника, було значно більшим.

І це лише додає загадковості його історії.

Місто за трьома лініями оборони

Влітку 2021 року археологи з Кам’янця-Подільського знову досліджували багатошарове городище. Цього разу увагу зосередили на двох лініях оборони.

Перша — основний вал, який оточував дитинець. Друга, ймовірно, була пов’язана з оборонною вежею.

Саме під час цих досліджень археологи отримали особливо важливу знахідку — рештки мурованої конструкції.

Для Поділля домонгольської доби це унікальна пам’ятка.

«В основному валу ми виявили унікальну конструкцію. Там іде кам’яна стіна — надзвичайно рідкісна для давньоруського часу. Ці мурування стали основою валу. До мурованої стіни примикали кліті — дерев’яні зрубні будівлі. Поруч — передукріплення. Ймовірно, тут стояла башта», — розповідав Ігор Старенький.

За його словами, серед досліджених на Поділлі городищ Кармалюкова гора є єдиним, в основі якого виявили муровану стіну.

Тобто перед археологами постає не просто укріплене село. Йдеться про великий і добре організований осередок із потужною оборонною системою.

Тут вирувала торгівля

На користь значення городища свідчать не лише його розміри.

Археологи знайшли тут амфори корсунського типу — посуд, який свідчить про торговельні зв’язки поселення.

«Тут була гарно розвинута торгівля. Про це свідчать амфори корсунського типу, які знайшли археологи. Їх там цілий набір», — зазначав Ігор Старенький.

Кармалюкова гора, ймовірно, займала центральне місце у системі поселень регіону. Поруч у Колубаївцях існувало сторожове городище, яке могло контролювати підступи до основного укріплення.

За логікою цієї системи, поблизу могли існувати й інші периферійні сторожові пункти. Але про головне городище регіону літопис мовчить.

Саме це археолог вважає однією з найбільших загадок.

День, коли городище загинуло

Археологічні матеріали дозволяють говорити про військовий напад. На це вказує цілий комплекс знахідок.

Під час перших досліджень тут виявили чоловічий скелет. Людина лежала з розкинутими руками та ногами. Біля ніг знаходилася залізна сокира, на поясі — ніж. Поруч знайшли ще дві залізні сокири, чотиригранний наконечник списа та шпору з шипом.

Дослідники припускають, що це був воїн — захисник городища, який загинув під час бою та не був похований за християнським обрядом.

Пізніше на городищі виявили й інші предмети озброєння. Особливо промовистою є знахідка наконечників стріл: значна їх частина лежала вістрями у напрямку від основної лінії оборони.

Тобто стріляли не лише по тих, хто штурмував укріплення. Сліди бою залишилися й усередині поселення.

Під завалами залишилися люди

Ще страшнішими є людські останки, знайдені під час археологічних досліджень.

На городищі виявили останки двох молодих чоловіків віком приблизно 25–29 та 20–26 років, дівчини 14–15 років, ще одного підлітка такого ж віку, стать якого не встановили. Також знайшли зуби дитини віком близько дев’яти місяців та дорослої людини віком приблизно 18–25 років.

Частину інших людських останків, за припущенням дослідників, могли пошкодити або перемістити грабіжники. Усі знайдені рештки лежали під завалами споруд у хаотичному порядку і не мали ознак християнського поховання.

Під час останніх розкопок археологи знайшли в рештках однієї з клітей два людські скелети — підлітковий та дитячий.

Ймовірно, дитина під час атаки могла сховатися за піччю. Вона могла загинути через падіння конструкції або від чадного газу. Про можливу пожежу свідчать сильно обпалені, майже чорні кістки черепа.

Інша знахідка ще раніше дала змогу припустити насильницьку смерть людини.

«Одна людина ймовірно загинула від поранення в шию. Про це свідчить те, що під час своєї смерті вона правою рукою трималася саме за шию», — розповідав Ігор Старенький.

Приблизно за метр від цього скелета знайшли ще один. Він лежав під кутом 90 градусів до першого і був придавлений жорновим каменем.

Це вже не просто археологічні знахідки. Разом вони дозволяють побачити останні години життя поселення, мешканці якого, ймовірно, не мали часу навіть на поховання загиблих.

Три версії останнього нападу

Археологи датують загибель городища приблизно 1255–1259 роками. Але ким воно було знищене — достеменно невідомо.

Є щонайменше три версії.

Перша пов’язує руйнування з походами монгольських воєначальників Куремси.

Друга — з походом Бурундая.

Третя допускає, що городище могло бути знищене військами князя Данила Романовича під час карального походу.

Остаточно визначити, яка з цих версій відповідає дійсності, нині неможливо.

Для цього потрібні масштабні археологічні дослідження не лише Кармалюкової гори, а й інших давньоруських укріплень Середнього Дністра.

Проблема в тому, що значна частина археологічного контексту вже втрачена через багаторічне пограбування пам’ятки.

Кольчуга, яку клепали на місці

Попри це, кожен новий розкоп приносить дослідникам важливі деталі.

Наприклад, археологи знайшли добре збережений фрагмент кольчуги. На ньому навіть можна побачити сліди того, як давні майстри клепали металеві кільця.

Також виявили фрагменти кольчужного дроту. Це дозволяє припускати, що обладунки могли виготовляти безпосередньо на городищі.

Серед інших знахідок — амулети.

Поруч з одним зі скелетів знайшли зуб бурого ведмедя з просвердленим отвором. Поруч з іншим — добре відполіроване ікло кабана.

Обидві речі могли використовуватися як амулети.

Для мешканців городища це були, очевидно, не просто предмети побуту. Сьогодні вони допомагають археологам зрозуміти світ людей, які жили тут понад сім століть тому.

Можливо, колись нові археологічні дослідження допоможуть назвати місто, яке стояло на Кармалюковій горі, та точніше відтворити його історію.

Поки що ми навіть не знаємо його давньої назви.

Знаємо лише, що у XIII столітті тут існувало велике, укріплене та, ймовірно, заможне поселення. Тут торгували, виготовляли зброю, будували потужні укріплення і жили сотні людей.

А потім городище загинуло.

Мешканці не встигли поховати своїх загиблих. Будинки залишилися під завалами. Зброя та особисті речі опинилися в землі. Пам’ять про саме місто поступово зникла.

Через сім століть його історію намагаються відновити археологи.

Але сьогодні Кармалюкова гора переживає вже інше лихо. За словами дослідників, пам’ятку протягом десятиліть систематично нищать «чорні археологи». І поки археологи намагаються прочитати те, що залишилося від давнього міста, частина його історії буквально зникає під лопатами нелегальних шукачів старожитностей.

Модератор

Хмельницькі