У Великому Карабчієві відкрили меморіальну дошку трьом полеглим захисникам

28 вересня 2026 р. 15:22

28 вересня 2026 р. 15:22

Відкриття меморіальної дошки

28 вересня у Великому Карабчієві відкрили меморіальну дошку на честь трьох жителів села, які загинули, захищаючи Україну. Олександр Швець, Олександр Гардиш та Сергій Токар віддали свої життя у боротьбі за незалежність держави.

Вшанувати пам’ять захисників прийшли їхні рідні, односельці, учні місцевої школи та представники влади.

Олександр Швець народився 24 листопада 1977 року у Великому Карабчієві. Після строкової служби в армії продовжив військову службу за контрактом. Був сапером міжнародного рівня, навчав військовослужбовців мінно-вибухової справи. Мав відзнаки «Ветеран війни», «Захисник України» та орден «За мужність» ІІІ ступеня.

20 грудня 2022 року він загинув на Донеччині. Автомобіль, у якому перебував Олександр Швець, наїхав на ворожу міну.

Олександр Гардиш народився у 1987 році та все життя прожив у Великому Карабчієві. Захоплювався футболом і риболовлею, мав багато друзів. 19 січня 2025 року він загинув від отриманих поранень у Курській області. На момент загибелі йому було 38 років.

Сергій Токар народився у Нестерівцях, але згодом його родина переїхала до Великого Карабчієва, де він закінчив школу. Після навчання пройшов військову підготовку за кордоном. На фронті був командиром відділення розвідувальної роти. Наприкінці 2023 року отримав відзнаку «Золотий Хрест» за успішне виконання бойового завдання та порятунок пораненого побратима.

4 червня 2024 року Сергій Токар помер у лікарні Дніпра від тяжких поранень, отриманих під час боїв на Покровському напрямку. Йому було 28 років.

Під час відкриття меморіальної дошки односельці говорили про важливість збереження пам’яті про тих, хто віддав життя за Україну.

— Дуже хвилююча і не проста подія у нас сьогодні в нашому селі. Ми її присвячуємо загиблим воїнам-односельчанам, нашим хлопцям, які віддали своє життя за свободу України. Всі ми: учні школи, батьки, мешканці нашого села прийшли, щоб віддати шану нашим захисникам, мужнім хлопцям, які боролися за те, щоб ми сьогодні могли жити, і працювати , — сказала староста села Надія Півень.

Секретар Городоцької міської ради Олена Гріх наголосила, що такі заходи є важливими не лише для родин загиблих, а й для майбутніх поколінь.

— Єдине, що ми можемо зробити для наших героїв, — це пам’ятати про них. Ми зобов’язані пам’ятати імена і прізвища усіх, хто віддав життя за нас і за нашу державу, допоки б’ються наші серця, — зазначила Олена Гріх, звертаючись до присутніх і наголосила учням, про високу ціну, яку українці платять за можливість жити під синьо-жовтим прапором.

Під час заходу про земляків згадували не лише представники громади, а й рідні загиблих.

Донька Олександра Швеця Софія розповіла, що батько завжди був готовий підтримати інших.

— Батько завжди був відкритий. Деякі люди казали, що він м’яка людина, але він завжди був готовий допомогти, підставити своє плече. Навіть якщо людина колись зробила йому щось погане, він міг про це забути і все одно рвався допомогти. Мабуть, саме тому він воював ще з 2015 року. Тато був дуже близький із мамою, з нами, з дітьми. До нього тяглися люди, любили і поважали побратими, з якими він воював , — розповіла Софія Швець.

Під час відкриття меморіальної дошки представник громади Олександр Кушнір, директор Городоцької міської лікарні також наголосив, що пам’ять про загиблих має залишатися не лише в цей день.

— Алея Слави — це не тільки пам’ятний знак, це в першу чергу зобов’язання пам’ятати, якою ціною нам дається свобода і незалежність держави. Ми будемо пам’ятати героїв не лише в цей день. Хочеться, щоб ця алея більше не розширювалася і щоб жодна родина більше не втрачала своїх дітей, рідних — зазначив Олександр Кушнір.

Меморіальна дошка у Великому Карабчієві стала ще одним місцем, де відтепер зберігатимуть пам’ять про Олександра Швеця, Олександра Гардиша та Сергія Токаря — трьох захисників, чиї життя обірвалися на війні.

Хмельницькі