У селі Велика Яромирка городоччани провели в останню путь захисника Віктора Васильківського

29 вересня 2026 р. 15:51

29 вересня 2026 р. 15:51

Він повернувся додому «на щиті»

29 вересня громада простилася із загиблим воїном Віктором Васильківським, який три роки вважався зниклим безвісти.

Повернувся до рідного села

Віктор Васильківський народився у Городку. Після служби в армії працював на цукровому заводі, а згодом оселився із батьками у селі Велика Яромирка.

— Віктор мав сім’ю — дружину Світлану та сина Сергія. Коли з роботою стало важко, поїхав на заробітки до Польщі, та згодом повернувся, — розповідає рідний брат загиблого воїна Ігор Васильківський. — Займався городом, садом, був хорошим господарем.

Рідні та друзі Віктора пригадують його як позитивну й щиру людину, яка завжди була готова прийти на допомогу.

Фото: Городок.City Автор: Віра Лапа

— Я знала Віктора ще з самого дитинства. Він був надзвичайно доброю й веселою людиною. Про що б його не попросила — завжди вислухає й допоможе. Вони дуже міцно товаришували з моїм батьком, були справжніми друзями, — розповідає Христина Пігунова, племінниця полеглого захисника. — Нестерпно важко усвідомлювати, що ця клята війна забирає найкращих. Дуже боляче й сумно, що ми втрачаємо таких близьких людей, сусідів, товаришів...

Три роки очікування

На захист країни Віктор Васильківський став у 2023 році. Рідні пригадують, що він пройшов підготовку на Закарпатті, а потім разом із побратимами служив на Донецькому напрямку.

— Віктор був для мене і кумом, і справжнім другом, — говорить товариш Віктора Олег Марцінко. — Коли його мобілізували, ми ще спілкувалися по телефону. Він казав, що все добре, служба йде нормально, заспокоював нас. А потім, відколи він зник, — жодної звістки, жодного дзвінка. Зв'язок просто уривався на довгі роки.

Портрет Віктора Васильківського Фото: Городок.City Автор: Віра Лапа

Зв’язок із Віктором Васильківським зник у листопаді 2023 року. Майже три роки рідні не знали про його долю, доки не отримали підтверджену інформацію про те, що Віктор загинув 10 листопада 2023 року.

Під час останньої репатріації тіл українських захисників російська сторона передала й тіло городоччанина. Віддати останню шану полеглому військовому приїхав Володимир Корнєєв, начальник секції цивільно-військового співробітництва штабу першого механізованого батальйону військової частини А-4667, у якому служив Віктор Васильківський.

Володимир Корнєєв Фото: Городок.City Автор: Віра Лапа

— Віктор проходив військову службу в нашому підрозділі саме в той час, коли наша військова частина вела боротьбу з ворогом поблизу села Кліщіївка Бахмутського району Донецької області. На жаль, під час одного з боїв він загинув, — розповідає Володимир Корнєєв. — За мужність і відвагу Віктора Васильківського посмертно відзначено «Бойовим хрестом» нашого підрозділу. Маю честь передати сьогодні цю нагороду та прапор нашої частини рідним загиблого Героя

.

Остання путь

Рідні, друзі та земляки прощалися з полеглим воїном на подвір’ї його рідного дому. Син військового не зміг бути присутнім на похороні батька, а дружина Світлана померла кілька років тому. Підтримати матір та брата військового прийшли мешканці Великої Яромирки, сусідніх сіл та Городка.

Люди на колінах проводжали загиблого Героя в останню путь. Уздовж дороги, якою рухалася траурна процесія, діти тримали в руках синьо-жовті прапори — на знак подяки воїну за захист.

Поминальне богослужіння відбулося у православному храмі села Велика Яромирка.

— Це невимовна втрата для нашої родини. Війна принесла в нашу хату надто велике горе... Рівно рік тому я поховала рідного племінника, а сьогодні ховаю двоюрідного. Ми ж усе життя прожили поряд, паркан у паркан. Вітя був дуже трудолюбним, веселим, ніколи нікому не відмовляв у допомозі. Війна справді забирає найкращих , — горює тітка загиблого воїна Віра Лисаківська. — Усі ці три роки, поки чекали й жили в невідомості, жевріла хоч якась надія: а раптом живий, а раптом повернеться... Але, якщо казати чесно, краще вже провести його в останню дорогу, аніж усе життя жити в цій болісній невідомості. Тепер ми принаймні маємо змогу прийти до його могили та віддати йому шану з усіма військовими почестями. Слава нашим захисникам!

Поховали воїна на місцевому кладовищі. Віктору Васильківському назавжди залишиться 51 рік.

Хмельницькі