Присвятив життя війську

02 жовтня 2026 р. 13:23

02 жовтня 2026 р. 13:23

Побратим Сімба — танкіст. Фахівець із комп’ютерних систем за цивільною освітою, він усе життя присвятив війську. Воює від початку повномасштабної.

«Я закінчив коледж і швидко зрозумів, що цивільне життя не для мене. Хотів якихось пригод! Тож вирішив піти в армію, вступив у військову академію», — ділиться воїн.

Саме курсантом Сімба й зустрів початок повномасштабного вторгнення. «Коли ворог почав накопичуватися на кордонах України, нам наказали підготувати до бою військову техніку, а за потреби сформувати танкові екіпажі й виконувати бойові завдання. Тож, 24 лютого 2022 року ми прокинулися від звуку сирени і злагоджено вирушили до Київської області – на війну», — розповідає боєць. Згодом закінчив достроково військову академію, «Спочатку я навчав добровольців, які забажали стати танкістами. Але коли противник почав масово застосовувати FPV-дрони, я зрозумів: війна змінюється. Тому перевівся у бойову бригаду, щоб здобути реальний бойовий досвід», — згадує Сімба.

На посаді командира танкового взводу Сімба воював на Харківському напрямку. «Разом із артилерією ми підтримували вогнем нашу піхоту. Лячно, бо знаєш, що ворог може тебе зафіксувати. Було таке, що зробив перші кілька пострілів — і метрів за п’ятсот від тебе починаються прильоти. Тому працювали швидко: зібралися, поїхали, відстрілялися й одразу від’їхали», — згадує воїн.

Як командир бойової машини безпосередньо вступав у бій. «Робили ворогові море з вогню. І, водночас, допомагали нашим піхотинцям забирати з поля бою пошкоджену техніку: танком приїхали, зачепили, відтягнули».

Але Сімба прагнув більшого. Перевівся до 33-ї ОМБ — заради нового досвіду. «Я знав, що на озброєнні 33-ї стоять не совєтські моделі танків, а нівроку «Леопарди». Порівняно із «тешками», це як «Порше» чи «Лямборґіні» — газанув і поїхав! Швидкість висока, стрільба дуже влучна — і на великі дистанції. Така собі просто снайперка для танків», —розповідає з посмішкою.

Захоплює Сімбу й мультифункціональність наших танківців: «Маємо тут справжніх суперфахівців — із розмаїтими навичками. Ти й навідник танку, і оператор дрона: не тільки в «Леопарді» їдеш, а й «вампіром» летиш». Військо, переконаний Сімба, дає бійцеві змогу зростати й розвиватися, використовувати свій професійний досвід і навчатися новому.

«Деколи люди думають, наприклад: я інформатик, а мене відправлять у піхоту. Але ж є безпілотні літальні апарати, наземні роботизовані комплекси, програмне забезпечення всяке! Або буває, що бояться танку. Кажу таким: ти їздив на якійсь «Таврії», а тепер сідай у танк та їдь! І коли вони спробують перші рази проїхати, їх потім просто не відірвати від бойової машини, — ділиться боєць. — Із натхненням і професіоналізмом, із упевненістю в собі, із любов’ю до рідних — нищимо ворога. Москалі капітулюють, а я обійму маму, брата, тітку, бабусю. Поцілую їх і скажу: я вдома. Забуду війну, як страшний сон».

33-а окрема механізована бригада

Хмельницькі