На Хмельниччині збереглися унікальні хрести-кенотафи на честь загиблих у Першій світовій війні

15 жовтня 2026 р. 10:07

15 жовтня 2026 р. 10:07

На Хмельниччині збереглися рідкісні пам’ятки, присвячені загиблим у Першій світовій війні. Це хрести-кенотафи, встановлені на сільських цвинтарях на згадку про людей, які загинули на фронті й були поховані далеко від рідного дому. Один із таких пам’ятників спорудила мати на честь трьох своїх синів, інший містить імена 15 загиблих.

Про ці пам’ятки розповів історик Дмитро Полюхович.

Кенотафи — пам’ять про похованих далеко від дому

Першу світову війну нерідко називають «забутою війною». Попри масштабні бойові дії на початку XX століття, в Україні пам’яті про неї приділяли значно менше уваги, ніж Другій світовій війні.

За радянських часів Друга світова, яку офіційна пропаганда називала «Великою Вітчизняною війною», посіла особливе місце в ідеології. Їй присвячували книжки, фільми та численні історичні дослідження. Натомість пам’ятники на честь учасників Першої світової залишилися рідкістю.

Ще рідкіснішими є цвинтарні хрести-кенотафи — символічні надгробки, встановлені на згадку про людей, чиї могили розташовані в інших місцях або невідомі.

На Хмельниччині збереглися щонайменше дві такі пам’ятки, які привертають увагу своїми написами та історіями людей, яким вони присвячені.

Хрест у Радковиці встановила мати на честь трьох синів

Перший кенотаф розташований на цвинтарі села Радковиця Городоцької громади. Сам некрополь є одним із цікавих старих українських цвинтарів регіону . Тут можна побачити архаїчні кам’яні надгробні хрести середини XIX століття, оздоблені зображеннями всевидячого ока, сонця та місяця з людськими обличчями.

Особливу увагу привертає хрест, який у 1919 році встановила Анна Никифора на згадку про трьох своїх синів, загиблих під час Першої світової війни.

На основі хреста зберігся напис старим правописом:

«Сей крестъ сооруженъ 1919 г. Анной Никифорой сельской в память трехъ ея сыновей Стефана 35 л., Константина 24 л. и Николая 20 л.»

На сусідній грані напис продовжується:

«Павшихъ на полѣ брани въ Русско-Австро-Германскую войну въ 1914–1916 г.»

Таким чином, пам’ятка зберегла імена трьох братів — Стефана, якому було 35 років, 24-річного Константина та 20-річного Николая. Їхня мати встановила хрест через кілька років після зазначеного в написі періоду бойових дій.

У Притулівці увічнили імена 15 загиблих

Другий кенотаф розташований на цвинтарі села Притулівка Дунаєвецької громади. Його виявив історик Євгеній Левінзон.

Це високий кам’яний хрест заввишки понад два метри, типовий для місцевого некрополя. На ньому зберігся напис із проханням помолитися за душі загиблих, а далі наведено їхні імена.

Напис поєднує церковнослов’янські мовні форми з розмовною українською:

«Прохожий христианине любий! Помолись за душі на полю брані в 1914 и 1916 р. життя своє поклавши».

Далі перелічено 15 загиблих: Федора Гандзюка, Івана Дудки, Олексія Кушніра, Андрія Мотилюка, Петра Стрільчука, Олексія Гнатюка, Якима Гнатюка, Івана Гнатюка, Павла Лиситчука, Афанасія Дерешка, Прокопія Цимбалюка, Микити Казюка, Іустина Гоголя, Павла Мотилюка та Леонтія Зендрука.

Цей перелік перетворює кам’яний хрест на своєрідний меморіал одразу для кількох родин. Завдяки напису імена людей, які загинули понад століття тому, залишилися в місцевій історичній пам’яті.

Пам’ятки, що повертають із забуття людські історії

Ці монументи — сумне нагадування про врожай людських життів, який роками збирала на наших теренах злочинна Росія. Адже всі ці люди віддали своє життя за інтереси кривавого Петербурга, які не мали нічого спільного з інтересами України.

Вони також свідчать про те, як важливо досліджувати старі сільські цвинтарі: написи на надгробках можуть повертати імена людей, чиї історії інакше могли б назавжди зникнути з пам’яті наступних поколінь.

Модератор

Хмельницькі