Тисячі дітей, сотні перемог і одна справа життя: 50 років тренерської роботи Володимира Гоняка

16 жовтня 2026 р. 10:14

16 жовтня 2026 р. 10:14

Для Заслуженого тренера України Володимира Гоняка спорт — не просто професія. Це справа життя, якій він присвятив пів століття. У 1976 році тренер прийшов працювати до Старокостянтинівської дитячо-юнацької спортивної школи — і відтоді свого місця роботи не змінював.

За ці роки через його тренерську школу пройшли тисячі дітей. Серед них — чемпіони України, призери світових та європейських змагань, учасники Олімпійських ігор, майстри спорту. Але сам Володимир Гоняк говорить не лише про медалі. Для нього важливо, якими людьми стають його вихованці.

Він пам’ятає своїх учнів — їхні імена, роки народження, перші старти й перемоги. Підтримує зв’язок із випускниками, цікавиться їхнім життям, радіє професійним і особистим успіхам.

Сам шлях до тренерської професії розпочався ще в рідному селі Драчі. У дитинстві Володимир Гоняк організовував футбольні та волейбольні команди, а під час служби в армії виконав норматив майстра спорту. Навчання у спортивних закладах Івано-Франківська, Львова та Тернополя зрештою привело його до Старокостянтинова.

Його особливий талант — побачити здібності там, де їх не завжди помічають інші.

«Я беру всіх дітей. І навіть якщо немає завдатків — шукаю в них щось. Не може ходити — буде метати. Не може метати — буде бігати. Це вже творчість тренера. Головне — знайти ту родзинку і розвинути її».

Він переконаний: великий результат народжується з праці тренера й учня.

«Якщо учень чесний, вмотивований, працелюбний, — результат не забариться».

Багато його вихованців давно розлетілися Україною та світом. Дехто сам став тренером і тепер уже передає наступним поколінням те, чого колись навчився у Старокостянтинові.

А Володимир Гоняк залишається на своєму стадіоні.

Бо для нього п'ятдесят років у ДЮСШ — це не просто дата у трудовій книжці. Це тисячі дитячих історій, сотні стартів, перемог і поразок, цікаві тренування, розмови після змагань і постійне очікування нового результату.

І, можливо, найкраще про тренера розкажуть саме ті, хто сьогодні стоїть поруч із ним на цьому стадіоні — його колеги та вихованці.

Сергій Грищук, директор центру «Спорт для всіх», один із перших вихованців Володимира Гоняка

Я один із найперших учнів Володимира Михайловича у Старокостянтинівській ДЮСШ. Прийшов до спортивної школи у 1978 році, коли він уже розпочав тут свою тренерську діяльність. Усі мої ровесники й ті, хто старший за мене, вдячні долі за те, що в нашому житті був такий тренер. Він дав нам багато добра і знань, відкрив дорогу в майбутнє.

Серед його вихованців — заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу, учасники та призери Олімпійських ігор, чемпіонатів світу й Європи. Але Володимир Михайлович умів об’єднати навколо себе всіх. Ми вдячні, що зустріли таку людину у своєму житті.

Тетяна Малинська, тренерка Старокостянтинівської ДЮСШ

Володимир Михайлович — людина, яка вкладає в учнів усю свою душу, енергію, сили та здоров’я. Я прийшла до нього, коли навчалася у п’ятому класі. Він випробував мене в різних видах легкої атлетики й зрештою обрав для мене біг із бар’єрами.

Каже: «Біжи!» А я боялася, бо була зовсім маленького зросту. Він знову: «Біжи — ти зможеш!» І я пробігла. Володимир Михайлович ніби бачить дітей наскрізь — знає, хто на що здатний.

Тепер я сама тренерка, маю на кого рівнятися і чому вчитися. Та наздогнати такого педагога дуже важко. Його кредо — впав, піднявся і вперед.

Віктор Соботович тренер Старокостянтинівської ДЮСШ

Володимир Михайлович — мій перший тренер. Він помітив мене ще у школі, на уроці фізичної культури. П’ять років ми разом знайомилися зі спортом, рухалися вперед і розвивалися. Згодом я обрав фах педагога-тренера й повернувся до спортивної школи вже як колега свого наставника.

Володимир Михайлович уміє вселити в дитину впевненість, зарядити її на перемогу. А ще він має величезне терпіння — без цього в тренерській роботі ніяк.

Віталій Тарасюк

З Володимиром Михайловичем, або, як він сам сказав під час нашої першої зустрічі, «називай мене просто Міхалич», я тренуюся з 2019 року. І за цей час жодного разу не пошкодував, що саме він став моїм тренером.

Він турботливо ставиться до всіх своїх вихованців і до кожного знаходить індивідуальний підхід. Володимир Михайлович — надзвичайно досвідчений тренер, який добре відчуває, що і коли потрібно спортсмену.

Останні три роки ми багато їздимо разом на змагання та тренувальні збори. Особливо приємно бачити, як він радіє нашим успіхам після вдалих виступів. Він не завжди демонструє свої емоції відкрито, але у своїй особливій манері дає зрозуміти, наскільки для нього важливі наші результати.

Дарина Стопичева

Я займаюся у Володимира Михайловича не так давно, але навіть за цей короткий час зрозуміла, скільки душі він вкладає в дітей. Він допомагає нам ставати кращими завдяки своїм порадам, досвіду та знанням.

Мені подобається його підхід до учнів. Попри велику кількість вихованців, він намагається приділити увагу кожному.

Марія Побережник

Володимир Михайлович — Людина з великої літери. Разом ми працюємо уже 7 років. Він дуже розумний, компетентний у своїй справі, мудрий, розсудливий і справедливий. Завдяки йому я досягла значних успіхів у спорті.

Він має величезний досвід, уміє мотивувати й вести до перемоги. Моя мета — здобути звання майстра спорту, і я продовжую рухатися до своєї мрії разом із Володимиром Михайловичем.

Олександр Курочка

До спортивної школи я прийшов п’ять років тому заради здоров’я — потрібно було виправити поставу та плоскостопість. Але Володимир Михайлович мотивував мене рухатися далі. Разом ми почали ставити нові цілі й досягати їх.

Завдяки тренеру я вже маю три рекорди ДЮСШ. Він уміє підтримати, надихнути та повести до результату.

Сергій Нараєвський

Для моєї родини й особисто для мене Володимир Михайлович — особлива людина. Ще мій тато займався у нього й досягав високих результатів. Згодом його вихованками стали мої сестри, які здобували призові місця на чемпіонатах України. Не порушив цієї традиції і я — уже чотири роки займаюся у Володимира Михайловича.

Для мене він — еталон тренера і просто людини. Заради нього хочеться досягати результатів. Я навіть мрію бути таким же енергійним у його віці. Адже його вихованці представляють Україну на змаганнях у всьому світі.

Вадим Сослюк

Мій тато займався у Володимира Михайловича й привів до нього і мене. У спортивній школі я вже рік. Тренер дуже щирий, турботливий, уміє підтримати й додати впевненості. Завжди хочеться віддячити йому своїми результатами.

Він знає, як налаштувати на роботу. За порівняно короткий час мені вдалося стати срібним призером чемпіонату України.

Анна Ціпко

У легкій атлетиці я рік, а у Володимира Михайловича займаюся лише місяць. Мені подобається його наполегливість і те, як він працює заради результату.

На тренуваннях ми іноді працюємо через «не можу». Пам’ятаю, як одного разу він дав мені складне завдання. Я кілька разів підходила й казала, що більше не можу бігти, а він наполягав: «Біжи!»

Зрештою Володимир Михайлович посадив мене поруч і почав розповідати про власні тренування по три рази на день, про те, як важко досягати успіху. Після цієї розмови моє «не можу» відійшло на другий план — і я побігла. Він мотивував мене власним прикладом.

Анастасія Гогольчук

Моя мама займалася легкою атлетикою і не раз розповідала, який Володимир Михайлович чудовий тренер. Саме це спонукало мене прийти на стадіон. До того я займалася бальними танцями, але зрозуміла, що це не моє. А тренування у спортивній школі мене по-справжньому захопили.

Я займаюся тут уже три роки. Саме Володимир Михайлович вселив у мене впевненість, що я зможу досягти результатів. «Усе зможеш, якщо захочеш», — повторює він мені. Тренер може бути суворим, але водночас уміє вдало пожартувати.

Злата Корчевна

Володимир Михайлович уміє надихати й спонукати до дій. Особливо запам’ятався чемпіонат України з легкої атлетики у травні 2026 року. Я займаюся штовханням ядра, і після п’яти спроб посідала четверте місце.

Тренер зумів повернути мені віру у власні сили. Завдяки його підтримці та мотивації у шостій спробі я встановила особистий рекорд і стала бронзовою призеркою чемпіонату України.

Він завжди повторює: якщо є ще хоча б одна спроба, нічого не втрачено. Володимир Михайлович уміє знайти підхід до кожного вихованця й підтримати саме тоді, коли це найбільше потрібно.

Аліса Деркач

Колись мене відрахували з відділення волейболу, і я втратила віру в себе. Якось, гуляючи стадіоном, зустріла Володимира Михайловича. Він запропонував спробувати себе в легкій атлетиці. Я погодилася не відразу, але зрештою прийшла на тренування.

Тут я отримала підтримку й розуміння. Володимир Михайлович переконав мене, що я талановита спортсменка. Я почала перемагати на змаганнях, а кожна перемога додавала впевненості й бажання рухатися далі. Я вдячна йому за те, що він допоміг мені знову повірити в себе.

Хмельницькі