Мавзолей відомого банкіра, зірка Давида та угорські гусари: історії старого цвинтаря селища на Хмельниччині

31 жовтня 2026 р. 11:26

31 жовтня 2026 р. 11:26

Православний цвинтар у Городку на Хмельниччині свого часу міг претендувати на звання одного з найцікавіших некрополів Поділля. Тут збереглися незвичайні надгробки, каплиця-мавзолей родини Виноградських, чавунні хрести, поховання іноземних фахівців і навіть сліди драматичних подій Першої світової війни. Водночас частина історичних пам’яток зникла, а ті, що вціліли, не завжди мають належний вигляд, розповідає історик Дмитро Полюхович.

Фатальним для старого некрополя стало будівництво наприкінці 1980-х років церкви святого Онуфрія Великого. Храм звели на пустирі між частинами цвинтаря XIX — початку XX століття та ділянкою поховань 1940–1960-х років. Однак саме цвинтарне подвір’я та прилеглу доглянуту територію облаштували коштом старих поховань.

Засуджувати когось за це не варто: на той час така практика була поширеною. До того ж більшість римо-католицьких храмів області, зведених на межі 1980–1990-х років, також стоять на місцях старих могил. Зрештою, розміщення храмів на цвинтарях має давню християнську традицію.

Офіцер, який залишив по собі філософський вірш

Серед знищених, а точніше — засипаних ґрунтом надгробків особливо шкода архаїчного плоского хреста козацького типу. Такі пам’ятники зазвичай встановлювали на могилах бідних селян чи міщан. На цьому не було ні дат життя, ні імені чи прізвища похованого. Лише короткий напис:

«Прохожій — вотъ примѣръ, — здѣсь лежитъ офицеръ. Онъ какъ мы жилъ, но теперь ужъ согнилъ».

Досить філософський вірш, чи не так?

Мавзолей родини Виноградських

Найцікавіший об’єкт некрополя — каплиця-мавзолей Миколи Виноградського, російського банкіра та батька видатного мікробіолога Сергія Виноградського, який працював у Росії та Франції.

Микола Виноградський був засновником і першим керівником Київського земельного банку. Будівля банку сьогодні більш відома як Клуб Кабміну.

Каплиця унікальна з кількох причин. По-перше, каплиці-гробівці на Хмельниччині трапляються вкрай рідко, на відміну від сусідньої Тернопільщини, де вони є чи не на кожному цвинтарі. По-друге, подібні усипальниці значно характерніші для римо-католицьких та унійних поховань, ніж для православних.

Але найголовніше — це єдина в Городку давня архітектурна пам’ятка, безпосередньо пов’язана зі всесвітньо відомим мікробіологом Сергієм Миколайовичем Виноградським.

Саме Сергій Виноградський обирав проєкт родинного гробівця і, за задумом, мав знайти тут свій вічний спочинок. Однак нині пам’ятка перебуває в занедбаному стані. На стінах — великі тріщини, замість первісної бані з кованим хрестом споруду увінчує хрест, ймовірно перенесений із сусідньої могили. Білі пластикові двері також виглядають цілком недоречно.

Поруч із мавзолеєм київського банкіра розташована могила Олени Тихоцької — матері офіційної дружини мікробіолога. Її поховання позначене чорною кам’яною плитою з дорогого лабрадориту.

Чавунні надгробки городоцького виробництва

Ще одна характерна особливість городоцького некрополя — велика кількість чавунних надгробків, датованих початком XX століття. Це не випадково: у місті працював чавуноливарний завод Єфімова, який спеціалізувався, зокрема, на виготовленні надгробків та огорож.

Колись таких пам’ятників було значно більше. З часом частина з них зруйнувалася, а уламки чавуну місцеві жителі здали на брухт.

Найбільший із уцілілих хрестів сягає понад п’ять метрів заввишки. Його встановили на похованні якогось Камінського коштом «Товариства цукрових заводів „Городок“». Як і мавзолей Виноградських та могила Тихоцької, цей хрест розташований біля цвинтарної каплички — у найпочеснішій частині некрополя.

Саме литво, щоправда, не вирізняється високою якістю: на ньому помітні численні каверни, недоливи, спаї та раковини. Для порівняння, на сусідньому римо-католицькому цвинтарі ще кілька років тому можна було побачити три не менші за розмірами надгробки на могилах великих землевласників Скибневських.

Їх відлили ще в 1850-х роках на знаменитому заводі в Іванці (пол. Fabryka w Iwańcu), який належав графам Хрептовичам. Підприємство розташовувалося в маєтку Вишнево — нині це територія Воложинського району Мінської області Білорусі. Завод славився високоякісним художнім литвом, яке постачали до міст Австро-Угорської та Російської імперій. На надгробках Скибневських не було жодного ганчу.

Капличка, під якою могли бути поховання

Сама цвинтарна капличка до наших днів не збереглася. Її розібрали приблизно в 1960-х роках, хоча це могло статися і в 1950-х. Від споруди залишилася лише основа з великих вапнякових блоків.

Імовірно, під капличкою також були крипти з похованнями. Ще наприкінці 1970-х — на початку 1980-х років добре проглядалася верхівка проходу до підземних приміщень, облицьованого червоною цеглою та засипаного землею.

Німецький цукровар, зірка Давида та угорські гусари

Серед чавунних надгробків, на яких згадується «Товариство цукрових заводів „Городок“», варто звернути увагу на поховання Ричарда Нейгебауера — фахівця-цукровара, запрошеного до міста з Німеччини.

Нейгебауер був лютеранином. Цікаво, що його надгробок прикрашений не лише християнською символікою, а й зіркою Давида.

Те, що протестанта поховали на православному цвинтарі, має своє пояснення. Православна церква тоді була державною, а тому як установа мала опікуватися похованнями.

З цієї ж причини в серпні 1914 року тут поховали майже три десятки угорських гусарів — також протестантів. Вони померли від ран, отриманих під час атаки на Городок 17 серпня того ж року, яка стала фатальною для підданих цісаря Франца Йосифа.

Ще на початку 1980-х років на цвинтарі можна було побачити горбики на їхніх могилах. До того часу тут також зберігався високий дубовий хрест, встановлений на братській могилі російських воїнів, які загинули в тому бою.

Тут були поховані угорські гусари

Приблизне місце поховання російських вояків

Загадковий хрест із польською епітафією

Ще одна загадка городоцького некрополя — великий кам’яний хрест, який, судячи з його форм, належить до кінця XIX століття.

Сам хрест доволі типовий, але увагу привертає епітафія польською мовою. Прочитати її наразі практично неможливо: пам’ятник неодноразово білили, через що літери вкрилися щільним шаром вапна.

Щоб розгадати напис, хрест спочатку потрібно очистити від нашарувань. І він, як і багато інших цікавих поховань, розташований на почесному місці — поруч із колишньою цвинтарною капличкою.

Городоцький православний цвинтар зберігає чимало свідчень про історію міста, його промисловість, релігійне життя та людей, які тут мешкали. Частина цих свідчень уже втрачена, інші поступово руйнуються. Історія некрополя — це не лише розповідь про похованих, а й нагадування про пам’ятки, які ще можна зберегти.

Модератор

Хмельницькі