Чотири роки без Вадима Ярошенка: у Городку вшанували пам’ять загиблого воїна

10 листопада 2026 р. 13:41

10 листопада 2026 р. 13:41

Втрата, що болить

10 листопада у Городку вшанували пам’ять захисника Вадима Ярошенка, який загинув під час звільнення Херсонщини у 2022 році.

На площі Героїв Майдану зібралися рідні, побратими та земляки воїна, щоб розповісти його історію тим, хто не був знайомий із ним особисто. Спомин традиційно розпочався із загальнонаціональної хвилини мовчання. Під час заходу на великому екрані транслювали фотографії Вадима, а з динаміків звучала розповідь про його життя та службу.

Шлях захисника

Вадим Ярошенко долучився до Збройних сил України в березні 2022 року. Служив у 128-й окремій гірсько-штурмовій бригаді, разом із побратимами брав участь у боях на півдні країни.

10 листопада 2022 року під час операції зі звільнення Херсонщини Вадим загинув унаслідок вибуху на замінованій ділянці. Побратими згадували, що він ішов попереду колони. Так було й раніше — Вадим не звик ховатися за спинами інших.

14 листопада городоччани провели воїна в останню путь . Через місто простягнувся живий коридор із людей, які прийшли віддати шану землякові. Вони виходили на вулиці, ставали навколішки, дякуючи воїну за захист. Поховали Вадима Ярошенка на Алеї Слави на Городоцькому кладовищі.

Спогади рідних і побратимів

Серед присутніх була й рідна тітка Вадима Катерина Голуб. Жінка приїхала із Сум, щоб вшанувати пам’ять племінника. Її зворушило, скільки городоччан прийшли згадати Вадима, а також те, що в місті щороку вшановують пам’ять захисників у день їхньої загибелі.

Катерина Голуб Фото: Городок.City Автор: Віра Лапа

— Мені навіть слів не вистачає, щоб передати свої емоції. Дуже важливо, щоб пам’ятали всіх наших дітей, які загинули за Україну. Вадимові було 34 роки. Він не встиг створити власну сім’ю, не мав дружини й дітей. Тому пам’ять про нього мають зберігати не лише рідні, а й усі, хто знає про його службу та жертовність, — сказала Катерина Голуб.

Пам’ять про Вадима об’єднує дуже різних людей — побратимів, близьких та родин тих, хто пройшов через таке ж горе. На захід прийшли й батьки полеглого воїна Ярослава Скочеляса. Ярослав служив разом із Вадимом, а згодом брав участь у його евакуації.

— Ми й зараз постійно спілкуємося, телефонуємо одне одному. Особливо важливо не втрачати цей зв’язок. Матерям легше, коли вони можуть поговорити з тими, хто пережив таку саму втрату. Вони розуміють одна одну, підтримують, разом їздять на могили, моляться. Це допомагає не замикатися у своєму болю, — розповів Віктор Скочеляс.

Віктор Скочеляс Фото: Городок.City

Вшанувати пам’ять Вадима прийшли також ветерани Роман Циганчук та Дмитро Тимошевський. Останній пригадує, як вони разом служили, пізніше лікувалися у госпіталі після поранення. Дмитро Тимошевський запам'ятав Вадима як щиру, спокійну та відповідальну людину.

— Так сталося, що і в останній день свого життя Вадим мав їхати на реабілітацію, але підмінив побратима та сів за кермо авто, яке підірвалося на міні, — пригадує Дмитро Тимошевський. — Вадим хотів, щоб іншим було добре. І робив для цього те, що міг...

На знак пам’яті про цю світлу людину рідні та побратими поклали квіти до Стели Пам’яті «Це моє небо. Це моє життя».

Хмельницькі