Не чекати змін, а створювати їх: як учнівський загін "Ми" дбає про Случ і свій мікрорайон

13 листопада 2026 р. 10:06

13 листопада 2026 р. 10:06

Вони доглядають за залізничним полотном, прибирають берег Случі, облаштовують місця відпочинку, досліджують історію рідного мікрорайону та мріють про чистий і впорядкований пляж. Учнівський загін "Ми" зі Старокостянтинівської школи №6 виріс із невеликої ініціативи у команду з власним екологічним проєктом та цікавими планами для розвитку мікрорайону цукрового заводу. Щоправда, починалася ця історія зовсім не з прибирання.

Ідею створити загін запропонувала директорка школи Надія Володимирівна Цісарук. Учнівська рада підтримала її, а Назар Гусар та Юрко Нестерчук стали одними з перших, хто взявся втілювати задум у життя.

Утім, першими випробуваннями для хлопців стали зовсім не екологічні проблеми. Ще у 2023 році в Telegram з'явився підозрілий канал, автори якого представлялися представниками шкільної спільноти, обіцяли публікувати новини та закликали учнів надсилати інформацію. Водночас у дописах були посилання на незрозумілі фейкові акаунти. Назар і Юрко почали розбиратися, відстежувати підозрілу активність і протидіяти спробам впливу на школярів.

Згодом до цього додалася боротьба зі шкільним хуліганством. Після однієї з дискотек хтось пошкодив стіну в туалеті. Адміністрація вже думала відмовитися від таких заходів, але Назар і Юрко запропонували самі стежити за порядком. Активні хлопці поступово залучили до своєї діяльності інших старшокласників. І зрозуміли: якщо об'єднатися навколо корисних справ, можна впливати не лише на поведінку однокласників, а й на життя всієї шкільної спільноти.

Так з'явився загін правопорядку, який лідери назвали просто і влучно - "Ми". А участь у проєкті "Чисте довкілля - чисте сумління" відкрила для нього новий напрям - захист навколишнього середовища. Так загін став екоправовим.

"Ідею директорки ми одразу підхопили, бо добре знаємо свій мікрорайон. Усі живемо поруч, бачимо, що тут відбувається, і розуміємо: можемо самі навести лад", - розповідає Назар Гусар, один із лідерів загону.

Територія, за якою доглядають школярі, чимала. Лише пришкільна ділянка займає 4,2 гектара. А окрім неї, під опікою загону - залізничне полотно та прибережна смуга Случі.

Учні прибирають сміття, доглядають за зеленими насадженнями, стежать, щоб не ламали дерева й не нищили квіти, розміщують інформаційні таблички, нагадуючи перехожим про правила поведінки на природі.

Особливе місце в їхній роботі займає річка. Щовесни, у квітні й травні, школярі організовують акції з очищення плеса Случі - від шкільного стадіону до вулиці Старомлинської. Прибирають і територію біля мосту.

До толок долучаються не лише учасники загону, а й чимало інших учнів. Допомагають і спонсори - з пальним для обкошування території, утилізацією опалого листя грейдером. Це ТОВ “Старокостянтинівцукор”, акумуляторний завод ТОВ “Мегатекс”, ТОВ Vervat-Україна.

Щоправда, не всі дорослі одразу розуміють, навіщо дітям братися за роботу, яку, на їхню думку, мають виконувати комунальні служби. Та підлітки переконані: починати варто з простого - не смітити. Адже під час прибирання з річки дістають пластикові пляшки, целофанові пакети, скло та чимало іншого непотребу.

Зміни помітні не лише за кількістю зібраних мішків. Люди поступово звикають до того, що за чистотою тут стежать, і залишають після себе все менше сміття.

Наразі у загоні шість лідерів: Софія Балаган, Софія Миронець, Даринка Коломієць, Мирослава Кучерук, Назар Гусар та Євген Дімітров. Водночас до їхньої діяльності долучається фактично вся школа.

Одна з улюблених локацій молоді Цукрового - старий пляж. Влітку сюди приїжджають відпочивати не лише мешканці мікрорайону та міста, а й люди із сіл. Іноді збирається до 40 відпочивальників.
Місцина справді мальовнича: відкрита територія, річка, гарні краєвиди. Але її потенціал поки що приховують зарості очерету, замулене дно та скло у воді.

Лідери загону не стали чекати, поки хтось візьметься за благоустрій. Улітку Назар Гусар із друзями самі косили траву, виривали очерет, а ще Назар власноруч зробив сходинки до води. Школярі облаштували й імпровізовану зону відпочинку: поставили лавки з автомобільних шин і дощок, встановили саморобні смітники.

Конструкції були простими, але стало значно затишніше. На жаль, згодом і лавки, і смітники зламали. Для молоді це стало неприємним досвідом: виявилося, що не всі готові берегти те, що створюють інші. Проте бажання змінити цю територію не зникло.

Директорка школи Надія Володимирівна Цісарук також давно бачить перспективи цієї місцевості. Ще під час депутатської діяльності вона порушувала питання про велику вільну пришкільну ділянку, яка поступово заростає верболозом. На її думку, тут можна було б облаштувати мініпарк, дитячі майданчики, місця для відпочинку, а на воді - навіть катамарани. Втім, такий задум потребує серйозної роботи й підтримки.

Екологічна діяльність - не єдина ініціатива загону. Минулого року Назар Гусар та Юрко Нестерчук організували футбольну команду "Цукровичок". Юні футболісти взяли під опіку місцевий стадіон, звернулися до міських комунальних служб, і ті допомогли покосити траву.

А ще учні відкривають для себе та інших історію мікрорайону. У загоні є блогери, які знімають відео про природу, місцеві пам'ятки, школу, колишній цукрозавод і старий млин. Цього року вони беруть участь у конкурсі "Повернути із забуття".

Але усі ці ініціативи мають спільну основу - бажання зробити місце, де живеш, впізнаванішим і кращим.

Нині лідери екоправового загону "Ми" навчаються в одинадцятому класі. Для них цей навчальний рік - останній у школі №6, яка після освітньої реформи продовжить роботу як як дев'ятирічний заклад.
Тож попереду ще одне важливе завдання - передати справу молодшим. Директорка переконана, що учні восьмого та дев'ятого класів зможуть продовжити розпочате, а традиція спільної роботи залишиться частиною шкільного життя.

"Це потрібно нам самим і людям району Цукровий. Тут такі мальовничі місця! Тому будемо й далі доглядати за шкільною територією, садити квіти й влаштовувати толоки" - кажуть учасники загону.
Директорка додає, що за ці роки діти настільки звикли діяти спільно, що вже не уявляють себе осторонь проблем рідного мікрорайону.

І, схоже, це найважливіше, що вони можуть передати наступникам: не чекати, поки хтось інший подбає про місце, де живеш, а самому долучатися до змін.

Матеріал підготовлено в рамках проекту «Підсилення місцевих ЗМІ в Україні», який виконується за підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу та NIRAS Sweden AB, та завдяки фінансуванню від Шведського інституту

Хмельницькі