Навіть попри війну — ми чекаємо їх в обійми!

17 листопада 2026 р. 09:44

17 листопада 2026 р. 09:44


Летичівська громада знову об’єднується заради тих, хто досі не повернувся додому. За своїх незламних захисників, за тих, хто зник безвісти, хто перебуває в полоні.

На вулиці виходять дружини, які ждуть на своїх коханих чоловіків, діти, які мріють знову обійняти татусів, матері, які чекають на повернення синів. Поруч — рідні, друзі та всі небайдужі, кому болить і хто не дозволяє забути.

Кожен вихід — це нагадування про те, що за кожним безвісти зниклим стоїть родина, яка живе надією. Що кожного військовополоненого чекають, шукають і за нього борються.

Ніна Юріївна, мама військовослужбовця, старшого солдата 59-ї бригади, 11 батальйон, Олексія Череваня, позивний Фартовий, постійна учасниця наших акцій на підтримку військовополонених та безвісти зниклих. “Мій син служив справно, учасник бойових дій, має поранення, контузію, відзначений нагородами. Останній зв’язок з ним був 23 квітня 2025 року. Тоді Олексій сказав, що йде на завдання. Вважається безвісти зниклим з 3 травня 2025 року на Донецькому напрямку, село Успенівка. Уже півтора року мовчазної, болючої тиші, але ми віримо, що Олексій повернеться додому. Вдома на нього чекає семирічна донька”, — ділиться пані Ніна.

Навіть попри війну — ми чекаємо їх в обійми!

Матері, дружини, діти, брати і сестри виходять, щоб бути голосом рідних, щоб їхні імена не зникали з пам’яті суспільства. Щоб кожен знав: ми не змирилися з невідомістю, ми не припинили пошуки, ми не втратили віри!

Летичівська громада стоїть за своїх! Бо любов сильніша за відстань, а надія сильніша за страх.

Ми будемо виходити знову і знову, доки не дочекаємося найважливішого — повернення наших рідних додому.

Ми чекаємо на їхні обійми. І не перестанемо боротися, доки кожен не повернеться!

Родини зниклих і полонених захисників України Летичівської громади

Навіть попри війну — ми чекаємо їх в обійми!

Джерело: proskurivplus.km.ua

Завантажуєм курси валют від minfin.com.ua