Чорнослив із димком: у селі на Хмельниччині понад 200 років зберігають традицію сушіння фруктів на лознях

21 листопада 2026 р. 13:11

21 листопада 2026 р. 13:11


У селі Лисець Дунаєвецької громади на Хмельниччині понад два століття зберігають традицію виготовлення  чорносливу та сухофруктів у старовинних сушарках, які місцеві жителі називають лознями. Тут сушать сливи, яблука, груші та айву, а ремесло передають від покоління до покоління, розповідає Суспільне.

Про особливості місцевого виробництва та сімейні традиції розповіли жителі села Сергій Остапов і Леся Скіп-Твердохліб.

Село, яке восени пахне чорносливом

Сезон заготівлі сухофруктів у Лисці триває приблизно з серпня до жовтня. У цей час на подвір’ях місцевих жителів працюють сушарки, а вулиці села огортає легкий димок із характерним ароматом копчених слив.

За словами Сергія Остапова, більшість родин мають по кілька садів, де вирощують переважно яблуні та сливи. Також у селі заготовляють груші й айву.

«У цей період вечорами вулиці села у приємному димку — село пахне чорносливом. На кожному подвір’ї працюють сушарки “лозні”. Усі мешканці села мають по декілька садів, переважно це яблуневі та сливові. Окрім них, вирощуємо грушку, айву, з яких робимо сухофрукти», — розповів Сергій Остапов.

Леся Скіп-Твердохліб зазначає, що виготовлення чорносливу та сушні в її родині — давня традиція, яку продовжують уже кілька поколінь.

«Скільки я себе пам’ятаю, у нас в родині завжди робили чорнослив і сушню з фруктів. Ці традиції передалися і моїй сім’ї. Ми продовжуємо справу наших предків: моїх батьків, бабусь та дідусів, прабабусь та прадідусів. Я і своїх дітей залучаю. Вони звикли, що сливку треба збирати, сушити. Село наше уявити без сушні, без чорносливу, без цього аромату, димка — це просто неможливо», — поділилася жінка.

Шість сушарок на одному подвір’ї

На подвір’ї Лесі облаштовано шість сушарок: у п’ятьох сушать сливи, а в одній — яблука та груші для узвару. Частину конструкцій виготовив її батько, інші — чоловік.

Сушарка, або сушня, — це спеціальна споруда, у яку закладають свіжі фрукти. Їх обробляють димом від дров, переважно з плодових дерев. Саме завдяки такому способу сушіння сливи набувають характерного копченого смаку й аромату.

За словами господині, повний цикл сушіння слив залежить від сорту і може тривати десять днів або довше. Вогонь у печі потрібно підтримувати цілодобово, тому за сушарками стежать і вдень, і вночі. Яблука та груші висихають швидше — приблизно за тиждень.

«Це такий процес коптіння — сливка копчена на дровах. Процес виготовлення чорносливу займає певний час. Повний процес сушення сливки залежить від сорту: може бути і десять днів, може бути і більше. Цілодобово має горіти вогнище пічки. Тому ми палимо і вдень, і вночі. За цим процесом потрібно слідкувати», — розповіла Леся Скіп-Твердохліб.

Як влаштовані старовинні лозні

Лозні, якими користуються в Лисці, розташовують у спеціальних приміщеннях неподалік від житлових будинків. У селі є кілька майстрів, які виготовляють такі сушарки.

Сергій Остапов пояснює, що спочатку з цегли вимуровують прямокутну конструкцію, а потім облаштовують дерев’яний каркас. У ньому встановлюють щаблі з невеликими проміжками, через які дим піднімається догори та коптить фрукти. Унизу споруди облаштовують пічку, куди закладають дрова.

Для виготовлення чорносливу використовують кілька сортів слив, зокрема «Анна Шпет», «Стенлей» та «Угорка».

Чорнослив із димком: у селі на Хмельниччині понад 200 років зберігають традицію сушіння фруктів на лознях

Від сушарки до ринку

Після сушіння сливи з кісточками складають у мішки та зберігають до зими. Частину продукції згодом додатково обробляють: плоди розпарюють, за допомогою спеціального обладнання видаляють кісточки, а готовий чорнослив пакують у ящики.

«Ми їх розпарюємо, і за допомогою станка видаляємо кісточку. Залишається лише суха слива. І вже тоді пакуємо в ящики і веземо на ринок», — пояснив Сергій Остапов.

Місцеві виробники продають сухофрукти як на Хмельниччині, так і в інших регіонах України. За словами чоловіка, кожна родина має власні сади, місця збуту та постійних покупців.

Сушня як частина туристичної привабливості Лисця

Традиційні продукти місцевого виробництва стали популярними й серед туристів, які приїжджають до Лисця. Інтерес до села зріс завдяки природним пам’яткам, зокрема каньйону річки Бобрівка та водоспаду Бурбун. Окрім сухофруктів, гостей приваблюють і місцеві соління.

У 2019 році Лисець посів друге місце у всеукраїнському конкурсі «Неймовірні села України». У межах конкурсу учасники представляли бізнес-плани розвитку сільських територій, зокрема облаштування майданчиків для торгівлі продукцією власного виробництва.

Тож старовинне ремесло в Лисці залишається не лише сімейною традицією, а й частиною місцевої господарської культури та туристичної привабливості громади.

Модератор

Чорнослив із димком: у селі на Хмельниччині понад 200 років зберігають традицію сушіння фруктів на лознях

Джерело: ngp-ua.info

Завантажуєм курси валют від minfin.com.ua