Як народилася 30-річна «Ясочка»

17 жовтня 2024 р. 16:41

17 жовтня 2024 р. 16:41

Зразкова студія танцю навесні 2024 року відсвяткувала своє 30-річчя. Її засновником і першим керівником був Леонід Майстер. Ідея створити дитячий танцювальний колектив народилася відтоді, коли Золотоноша набула статусу міста обласного підпорядкування. Були створені структурні підрозділи міськвиконкому, серед яких – відділ культури і туризму.

- Міський Будинок культури став центром для занять хореографією маленьких золотонісців, - розповідає керівник студії Світлана Величко , яка розпочинала помічником Леоніда Майстра . – До колективу брали дітей шкільного віку 6-7 років, які мали початкові навички спілкування і поводження у групі, уже володіли почуттям відповідальності.

Спочатку студія була бального і спортивного танцю, тобто мала вузьке спрямування. Оскільки Леонід Євгенович був за освітою «бальником». Згодом, коли керувати студією стала Світлана Величко – хореограф-класик-народник, танці набули іншого характеру. Але намагалися дати дітям те, що їм подобалося, що їх цікавило. І з плином часу додавали сучасної хореографії. Росли разом з дітьми. І тепер студія - різножанрова.

Заняття проходять на базі спеціалізованої школи №2, де облаштований клас хореографії. Це заслуга директорки Олени Вертипорох , яка потурбувалася, щоб її школа була ще й танцювальною. У класі чудові дзеркала, музична апаратура.

- Створити єдину хореографічну композицію наразі дуже важко, - каже керівниця. – Складно переплітати групи і бачити їх разом, бо різний формат навчання: дистанційна, перша-друга зміна. Такий час, тож викручуємося як тільки можемо. В основному стараємося поставити номер на конкретну групу дітей.

Як ділиться досвідчена тренерка, набирати танцівників не складно, попри широке коло маститих хореографів у Золотоноші. «Якщо ти працюєш з віддачею, твоя робота навиду, то черга бажаючих – нескінченна». А бажання батьків: «Та ми ж хотіли тільки до вас. Може, ви нас візьмете?» - мотивують і зобов’язують водночас. Тому й робочий день затягується до 7-ої вечора.

- Серед вихованців – старші й молодші сестрички. Є мами – вихідці танцювальної студії, які привели своїх доньок, - ділиться. – Адже я в «культурі» вже майже 27 років.

Назва «Студія спортивного і бального танцю» побутувала дуже довго. Цей набір слів був загальним, без конкретики і прив’язаності до золотоніського дитячого колективу. Коли у Світлани Миколаївни народилася доня, вони з чоловіком назвали дівчинку Яною. У сім’ї її називали пестливо: Януся, Яся, Ясочка. До речі, Ясочка словник тлумачить, як ласкава назва дівчини або жінки. Та й колег у відділі культури часто називала «мої ясочки!» Так і прикипіло.

Участь у багатьох конкурсах доводить географія: Київ, Переяслав, Корсунь, Черкаси, Канів… Виступи притихли під час пандемії. А потім – повномасштабна війна наклала табу.

- Пишаюся, що мої діти танцюють для душі і ніхто не вибрав це заняття професією, - щиро тішиться, а потім пояснює: - Це дуууууже складно! Умов для того, щоб мій організм хореографа почував себе добре, у нас нема. Нема реабілітації. Нема спеціалістів, які бачать видозміни у зв’язках хореографа і будуть допомагати в цьому. Тут важко!

Відсутність виступів погано впливає на вмотивованість дітей. Одна справа бачити себе в дзеркалі класу, зовсім інша – на сцені. Коли ти не відчуваєш реакцію глядача, втрачається зміст тренувань, розуміння для чого?

Щоб відчеканити одну хореографічну композицію, потрібно в середньому пів року. Старші групи освоюють задум хореографа за 2-3 тижні, молодші значно довше.

Світлана Величко пишається своїми єдиними і незмінними спонсорами – батьками вихованців.

Ювілейний вечір був благодійним. «Ясочки» зібрали 28 тисяч 35 гривень на дрони для 5-ої штурмової бригади. На виручені з цієї суми 2 тисячі гривеньна аукціоні закупили сухі душі для військових.

***

Черкаські