Літера «и» на початку слова в українській мові: що змінилось з новим правописом?

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

04 травня 2025 р. 10:00

04 травня 2025 р. 10:00

Багато з нас, ще з першого класу, добре пам’ятають правило: в українській мові немає слів, які починаються на літеру «и». Саме так вчили нас букварі, абетки та шкільні підручники. Проте від 2019 року це твердження вже не є актуальним, адже з оновленням українського правопису було унормовано використання деяких слів із початковим «и».

Вже майже 6 років четвірка слів, що починаються на «и», є питомою або історично обґрунтованою. Таким чином, правило, що «в українській мові слова з «и» на початку не вживаються», втратило свою абсолютність.

Згідно з новим правописом, чотири слова офіційно дозволено вживати з початковим «и»:

Ич! – вигук, що емоційно підсилює вислів. Наприклад: «Ич, який розумний!». Схоже на вислів «ти ба!».
Икати – дієслово, що означає видавати ікання, специфічний звук.
Ирод – варіант імені Ірод, збережений у формі, притаманній давньоукраїнському мовленню.
Ирій – давня форма слова вирій, яке означає місце зимівлі птахів або символічний загробний світ.

Як пояснює мовознавець Олександр Авраменко, форма «ирій» та «ирод» є відновленням давньої традиції вимови та написання, яку зафіксовано в історичних джерелах. Окрім цього, з літери «и» можуть починатися деякі власні назви. Наприклад: ім’я північнокорейського диктатора Кім Чен Ин (у транслітерації українською — Ин). Назва турецького міста Игдир.

Хоча в офіційній нормі лише кілька слів дозволені до вживання з початковим «и», в історії української мови є багато слів, що починалися на цю літеру. Доказ цьому — Словник української мови Бориса Грінченка, який зафіксував десятки таких слів, зокрема діалектизмів, архаїзмів і запозичень:

Ива, ивина – верба (Salix).
Игла – діалектне слово, відповідник голка.
Икавка, икати – гикавка, гикати.
Иля – діалектна форма імені Олена.
Имбрик – діалектне слово, що означає чайник.
Индимина – «необхідна річ», вважається запозиченням із румунської.
Ирлець – тавро на вівці.
Иршини, иршлиця – пов’язані з хрестинами та святковим убранням.
Ит, ич, ичвина – різноманітні вигуки та старовинні назви предметів.

Переважно слова хоч і не мають офіційний статус у сучасній літературній мові, однак підтверджують, що звук і літера «и» на початку слова не були чужими українській мовній традиції.

Оновлення українського правопису 2019 року — це не лише формальні зміни, а поступ до більш природного, історично обґрунтованого мовлення. Літера «и» на початку слова — не виняток. Загалом таких слів не багато, вони існують, мають свою історію і тепер мають право на життя в українській мові.

Мова — живий організм. Вона змінюється, адаптується, і саме в цьому її краса. І тепер ми можемо сказати не лише «Ірод», а й «Ирод», не лише «вирій», а й «ирій». Ич, як цікаво!

***