Кольори дитинства: історія, написана пензлем

20 травня 2025 р. 16:29

20 травня 2025 р. 16:29

Чи помічали ви, що серед знайомих вулиць і старих каштанів, розташована будівля, в яку щодня ходять діти, в яку несуть свої мрії, ідеї та свої начерки. Це вони поспішають у Золотоніську школу мистецтв до Анни Алмаєвої – наставниці класу образотворчого мистецтва. Анна Мідахатівна вміло пояснює як перетворити звичайний аркуш на полотно душі митця, щоб він зміг передати свій внутрішній світ, зобразити свої переживання, стати провідником як внутрішнього, так і зовнішнього світів. Тут діти не просто малюють, вони вчаться бачити, відчувати, переживати.

Відділ був створений понад два десятиліття тому, і за цей час виростив не одне покоління юних митців. Тут працювали досвідчені викладачі Микола Галат та Надія Резніченко, і нині з учнями понад 15 років займається фахова педагогиня.

Пані Анна також вихованка школи мистецтв, наставником якої був сам Микола Васильович.

Малюють усі — і наймолодші, що тримають пензель вперше, і підлітки, які вже готуються вступати до профільних вишів. Наразі у класі 67 учнів від 6 років.

Учні вивчають академічний малюнок, живопис, композицію, основи кольорознавства, працюють із різними матеріалами: олівцями, аквареллю, гуашшю, акрилом. Але найголовніше — кожен має змогу експериментувати й шукати себе.

• - Саме основне для дитини – мати бажання. Матеріали елементарні: олівці, фарби, - наголошує Анна Мідахатівна. – Діти можуть ходити в одну групу різного віку, але завдання буде більш індивідуально в рамках єдиної теми.

З 2022 року образотворче мистецтво набуло особливого значення. У часи, коли дитинство часто обпалене тривогами, творчість стала тихим прихистком. Діти зображають янголів, захисників, пейзажі рідного краю — усе те, що болить і надихає водночас.

У рамках діяльності образотворчого класу організовують виставки, малюють рисунки для підтримки ЗСУ. І не дарма, адже малюнок — це мова без перекладу. Навіть найменша дитина через нього може сказати більше, ніж дорослі словами.

Роботи учнів прикрашають виставки звітніх концертів Школи мистецтв, фоє, кабінети, сторінки імпровізованих мистецьких альбомів. Вони виборюють призові місця на обласних і всеукраїнських конкурсах, діти стають стипендіатами. До прикладу, у 2023-2024 навчальному році юні художники займали почесні призові місця у всеукраїнських та міжнародних конкурсах та фестивалях, таких як: "Зоряний шлях. Осіння симфонія 2023" (Швеція- Польща), "Живе коріння (Київ, 2023)", SANTA VISION (Київ, 2023),"Різдвяна симфонія" (Словаччина), "BALTIC FEST" (2024), "PRAZSKA RAPSODIE 2024" (Чеська Республіка, Прага). У підсумку в активі класу 28 перемог у згаданих конкурсах, серед них: 1 Гран прі, 14 перших місць, 1 друге місце, 12 учнів отримали дипломи учасників. Цього року підсумки підбивати рано, проте перемоги вже є! Діти займали призові місця у фестивалі-конкурсі «Талановиті діти та молодь», міжнародному конкурсі мистецтв «Весни таланти», у Berlin Art Fest, у конкурсі мистецтв «Сузір’я талантів», у канадсько-українському фестивалі дитячої та юнацької творчості (м. Торонто) та в інших заходах.

• - Є ті, хто з легкістю бере участь. Є і ті, що соромляться. Їх треба підтримати, змотивувати. Я завжди говорю: «Треба пробувати, потихеньку. Не буде спроб, не буде і результату.

Адже не менше значення мають внутрішні перемоги: коли дитина, що боялася взятися за пензель, приносить до школи свою першу картину.

• - Дехто каже: «Ох, як гарно». Є такі випадки, коли дитина знаходить свої роботи минулих років і з подивом зауважує: «Хіба я так малювала?!» Вони порівнюють звісно, що можуть зараз і що могли колись.

Роботи вихованців вражають не лише технічною майстерністю, а й глибиною змісту. У кожному малюнку — історія, емоція, світогляд. Вони створюють картини, які хочеться розглядати, вдивлятися у кожний елемент: від ніжних акварельних етюдів до емоційно насичених патріотичних композицій. Іноді важко повірити, що ці полотна створені дитячими руками — настільки вони професійні й щирі. У деяких роботах відчувається біль війни, в інших — світла надія. Але всі вони — справжні. Мені, як пересічному глядачу, здалося, що картини намальовані не просто фарбами — вони створені душею.

Сьогодні образотворчий відділ має найбільшу мрію — залишатися тим самим простором, куди дитина йде не “на урок”, а в свою маленьку творчу подорож. І щоб в кожній цій подорожі знайшлась частинка світла. Частинка дому. Частинка надії. І повноцінний мир.

***

Черкаські